«Поправді кажу вам, що митарі й блудниці випереджують вас у Боже Царство.»
(Матвія 21,31)
Святе Письмо, говорить про сотворення жінки: «Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом. Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка. І чоловік сказав: «Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка». Але чому Господь Бог сотворив жінку саме з чоловічого ребра?.. Біблія не звертає на це ніякої уваги. В юдейському Мідраші, перед тим, як мав сотворити жінку, Господь міркує: «Не зроблю її з голови Адама, бо тоді вона буде навіки тримати з гордістю свою голову; ні з очей чоловіка не зроблю жінку, бо тоді буде цікавою через міру і буде оглядати світ очима наповненими безліч бажань; ні з вух його не зроблю жінку, бо тоді вона буде стояти і прислуховуватись біля кожних дверей; ні з потилиці його не зроблю її, бо тоді її потилиця буде ціпкою, а вигляд безличним; ні з рота його не зроблю її, бо тоді буде неперестанно говорити; ні з серця бо захворіє на ревнощі; ні з руки його не візьму її, бо тоді буде вмішуватись в несвої діла. Я зроблю її з самого пречистого місця тіла чоловіка – з ребра». І все ж таки, який парадокс – Господь сотворив жінку зі всіма цими недоліками.
Часто тогочасні священики засуджували Ісуса Христа, що п’є та їсть з грішниками, та митарями, розмовляє і захищає жінок з поганою репутацією – це все було супроти Моєсейових законів, а сам Ісус був для них нонконформістом.
Мабуть, важко зрозуміти Ісуса Христа, Який звертається до своєї матері словами: «Яке тобі діло до мене жінко?», а в домі фарисея Симона дозволяє грішниці, щоб мастила дорогоцінним миром, обмивала слізьми, витерала волоссям і цілювала його ноги.
Нелегко зрозуміти Господа і тоді, коли відмовляє своїй матері, яка намагається поговорити з Ним: «А хто Моя мати?..», і рятує засуджену на смерть блудницю такими словами «Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!...»
В своїм романі «Madeleine Ferrat» Еміль Золя змальовує страшний образ блудниці, якій Ісус Христос прощає всі провини, а Господь Бог ні, бо Господь не може забути нічого. Насправді воно не так, бо Господь говорить через пророка Ісая: «Прийдіть, і будемо правуватися, говорить Господь: коли ваші гріхи будуть, як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть, мов вовна, вони!», французький письменник хоче тільки підкреслити, що гріх прощенний, але не забутий, не має ніякої вартості. «Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?» – запитав Ісус Христос жінку впійману в перелюбі, а вона відказала: «Ніхто, Господи... І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!».
«Прощаю всім, але забути не можу!» – це притаманне нам людям, а Ісус Христос говорить: «...бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ». «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» – вигукнув Іван Хреститель побачивши Його.
У Родоводі Ісуса Христа, окрім його матері Марії, споминаються й інші чотири жінки, а саме: Тамара, Рахав, Рут, і жінка Урії.
Хто були ці жінки і що мали спільного між собою?..
«Юда ж породив Фареса та Зару від Тамари.» – говорить родовід Ісуса Христа про першу жінку. А в книзі Буття пасаж який говорить про цю жінку називаєтся «Гріх Тамари», тому що вона після смерті двох братів, які були її мужами – спочатку Ер, а опісля Онан, переодягнена в блудницю, заманила в своє ліжко батька її покійних мужів, – свого тестя Юду, правнука патріарха Авраама, від якого народила Фареса.
«Салмон же породив Вооза від Рахави» – Другу жінку з родовіду Ісуса Христа Святе Письмо називає, прямо «блудницею». Навіть в Новому заповіті апостол Павел в Посланні до Євреїв, коли говорить про велику хмару свідків, ставить її ім’я разом з іменами патріархів та мучеників Господніх: «Вірою блудниця Рахав не згинула з невірними, коли з миром прийняла вивідувачів.» Хто була Рахав і її відвідувачі, дізнаємось з Книги Ісуса Навина «І послав Ісус, син Навинів, із Ситтіму двох таємних вивідувачів, говорячи: Ідіть, розгляньте цей Край та Єрихон. І вони пішли, і ввійшли до дому однієї блудниці, а ім’я їй Рахав. І переночували вони там». Блудниця Рахав не зраджує їх, а навпаки допомагає їм і таким чином рятує своє життя і життя всієї сім’ї. Біблія не уточнює, але, мабуть Салмон був самае один з відвідувачів врятованих блудницею Рахав.
Третій жінці з Господнього родовіду – «Вооз породив Йовіда від Рути», останній судія, пророк Самуїл присвятив цілу книгу, яку назвав її іменем: «Книга Рути». Рута була сміливою і впевненою жінкою. У ті часи шлюб був завчасно обумовленою угодою, а чоловіки мали беззаперечне право самі вибирати собі дружину. Тобто, навіть важко уявити собі ситуацію, у якій опинилася Рут: вона була бідною вдовою, збирачкою колосків, чужоземкою, нечистою неюдейкою, але в неї вистачило сміливості просити Вооза – багатого, шанованого землевласника – одружитися на ній.
Четверту жінку родовід Ісуса Христа не називає іменем, а просто жінкою Урії: «Єссей був батьком Давида, Давид – Салмона від жінки Урії». Йдеться мова про Вірсавію, жінку генерала Урії, якого цар Дивид посилає на смерть після того, як прелюбодійствує з нею.
Ось які жінки знаходимо в родовіді Господнім!
Але це тільки символичний родовід Господа нашого Ісуса Христа, бо він закінчується словами: «А Яків породив Йосипа, мужа Марії, що з неї родився Ісус, званий Христос». Це родовід Йосипа, символічного батька Ісуса Христа, Бога який воплотився, щоб спасти грішників і блудниць. Пророк Ісая, одного разу молився: «Господи, ми не можемо піднятися до тебе. Ох, якщо б ти розколов небеса, якщо б ти розвіяв мраку і прибув до нас!» І ось Господь Бог почув цю молитву, розколов небеса, розвіяв мраку і прибув до нас в особі Ісуса Христа – Бога. Саме тоді, коли над віфлеємським пасовиськом ангел господній промовив до пастухів: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.». Саме тоді, коли з’явилася з ангелом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!». Саме тоді Бог прибув до нас в особі Ісуса Христа, Який говорить до Пилипа, коли той просить Його, щоб показав їм Отця: «Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця? Чи не віруєш ти, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті».
