Чудовий ресторанчик, правда...? Ти не розумієш чому запросив тебе сюди, - та все просто. Хочу пообідати з тобою, порозмовляти, розділити задоволення від хорошого дня. Ти ж любиш весну...? Пам’ятаєш, як колись ми чекали її удвох? Завжди сподівались, що з приходом весняного тепла все зміниться накраще. Але трапилось інакше, хоча нам добре. Навіть, попри те, що вже не разом. Що? Хочеш перейти до справи. Авжеш, авжеш...
- Нам пляшку доброго червоного вина, Chianti Classico, наприклад, стейк зі свинини, середньої прожарки, а також, - суші і японський чай. Заждіть, а наприкінці нашого обіду, два амерікано – з молоком і без молока. Дякую.
Ну що, вгадав з меню? Пам’ятаю твоє захоплення сирою рибою. Смієшся... Це добре, завжди любив твою посмішку! Ти не проти, - поки будемо чекати наше замовлення, викурю цигарку? Вже чотири місяці не куриш? – молодчина! Якщо чесно – ніколи не вірив, що тобі вдастся позбавитись цієї хорошої звички. Тепер у тебе інша думка, щодо нікотину? Так, розумію... хоча ні, - не можу зрозуміти такого. Знаєш що ніколи не кину курити? Хочеш щоб подумав про здоров’я – чиє? Мені вже тридцять два роки, - ні дітей, ні дружини не маю, та й не планую їх. Доречі, як там твій маленький нащадок? Все добре? Радий за тебе! А чоловік – й надалі працює в тому рекламному агенстві? Замісник директора? Ого..., а починав з молодшого спеціаліста.
Звісно сумую за тобою, згадую інколи наші моменти, секс. У нього більший член за мого? – от і добре. Напевно, ви вже не часто трахаєтесь, вибач займаєтесь коханням – так краще? Три рази на тиждень, а іколи і всі вихідні!? Ну це взагалі..., вітаю! Тобі пощастило з
тим рекламщиком - і гроші, і статус, і секс регулярний. Хочеш щоби я замовк? – окей-окей.
Ось і наша трапеза, вже менше говоритиму дурниць. Завжди говорив дурниці? Ну навіщо так, не потрібно псувати насолоду від їжі якимись стресами. Ммм, такий смачний стейк, навіть не пропонуватиму тобі. Знову посміхаєшся?...
Все, тепер хочу тебе! Вино будеш? Ні? Не хочеш? А не п’єш алкоголь... Ага, п’єш, проте рідко, і то тільки з чоловіком – зрозумів. Ммм, ммм – це просто божественно... Це м’ясо,
вино, такий кайф – тобі не передати. Суші теж дають таку насолоду? – не вірю. Хіба що
лососина може подарувати певну насолоду,- і то в окремому вигляді. Японська кухня лайно,
просто забавка сучасності, ніби екзотика. Насправді, наші вареники більша екзотика ніж суші. Кожен отримує чого хоче? Так, не сперечатимусь, але ось тепер, хочу тебе – я
отримаю, що хочу? Ти не будеш займатись зі мною сексом? Не вірю! Не вірю, бо бачу
твої очі, які завжди видають тебе.
Ось і наша кава. Будеш цигарку? Ні, не куриш? - авжеш. Прогавив момент початку розмови. А я залюбки викурю ще декілька цигарок. Хочу поспокушати тебе! Вже цигарковий дим не діє на тебе спокусою? - шкода, мав надію на протилежне. Доречі, чого тебе запросив на обід – я видав все ж таки свою книгу. Готується перевидання. Щаслива за мене? Окей, я теж щасливий. Тепер займаюсь рекламою Lucky Strike і дописую дві п’єси до місцевого театру. Хочу щоби повернулася до мене. Так, хочу щоби покинула чоловіка та дитину напризволяще. Мені потрібна ти! Мені осточортіло отримувати кайф від життя наодинці. А як же мої шлюшки? – з ними все добре. Просто хочеться того, чого не було дев’ять років тому. Ти не зробиш те, що прошу. Чому? Колись говорила інакше, пам’ятаю ті слова. Нагадати? Твої слова були такими – "я завжди буду розділяти з тобою мрії"! Пішов під три чорти. Окей...
Ця зустріч мала би цілком інакше завершення, якщо б починалося все з кінця. Але
Вибір зроблено. Доля впоралася зі своїм завданяям, і назавжди відштовхнула цих мрійників, принаймні фізично. Духовність та спільні спогади, не дадуть змоги забути одне-одного. Цей ресторанчик теж належав йому, як і книга, яка лежала на столику від самого початку. Книга – котра увібрала в себе найкращі миті насолоди, проте вони розвіялись як цигарковий дим. Ніщо вже не поверне її, адже мить насолоди триває тільки певну кількість секунд – не більше. А суші, які були подані їй, в цьому закладі ніколи не входили у меню. Страва – як спогад про минуле. Минуле від якого відмовились.
- Потрібно було підсипати якогось яду їй – у паршивий японський чай.
