Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2554
Творів: 46322
Рецензій: 90458

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Етюд

Зимовий етюд

© Nina, 03-02-2011
    Добіг кінця грудень... Уже  й січень наступив, а зима все ще була сама на себе не схожа: тепла, лагідна, милосердна. Спокійно і мирно бродили по подвір’ю кури, длубаючи щось у прибитій морозцем траві. Дехто з господарів підмітав у садибах, а хтось згрібав докупи не прибране з осені сміття. І про якісь там зміни в погоді вже й думати не хотілося. Розслабилися й заспокоїлись. Так би і до весни... Аж раптом завіяло, замело, захурделило. Сипонуло колючим снігом, дихнуло непривітним зловісним холодом. Зіщулилося все живе. Збентежені кури поховалися в курники, собаки – в будки, а для котів настав час перевірити любов своїх господарів. Декого з цих муркотливих улюбленців і надвір не випускають, тримають у теплі.  
    Стоять величаві туї. Високі й стрункі, їхні силуети чимось схожі на постаті людей, які засунули руки до кишень, щоб зігріти їх, і нахилилися вперед, увібравши голови в плечі. Вони ледь-ледь погойдуються від подиху вітру і ніби промовляють тужно: “Ой-йо-йой”.
Не видно і не чути птахів. Навіть веселі зграйки пурхотливих шибеників-горобців і ті розпалися, не витримали морозу. Один чи два з’являться на подвір’ї, схоплять щось поживне й відразу зникають.
    Жовто заходить сонце. Його світло холодне і якесь пусте. Зимно, морозно, незатишно. Здається, природа випробовує терпіння людей.  
    Та ось погляд зупиняється на оселях. І, о диво! Вони дихають, живуть, усміхаються. Із димарів стрімко й весело здіймаються в ясну морозну височінь стовпи сизого диму. З тим димом вириваються на волю найрізноманітніші запахи – тут млинців, а он там – смаженої риби, а ще далі пирогів, печені... Все це наповнює відчуттям спокою, затишку, гармонії.
На мальовничому пагорбі височить Вознесенська церква. Її видно звідусіль, куди не підеш. Сонячні промені, уже не холодні, а теплі і лагідні, магічним рожевим світлом торкаються куполу церкви, дзвіниці і разом з казковими глибокими тінями блукають схилами пагорба. Лине й котиться над цією неземною красою срібно-кришталевий дзвін. Хочеться стояти і слухати, стояти і слухати, а ще увібрати і запам’ятати всю цю красу кожною часточкою свого єства.
    Покрита сніговою ковдрою земля, сиво-блакитна морозна далечінь, безмежна глибина неба – картина, гідна пензля великого майстра. Вона ніби звучить потужним мажорним   акордом   –  вистоїмо, не здамося, переможемо!

                                                                                                                                     2008 р.



Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 4

Рецензії на цей твір

Віра в краще

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Артур Сіренко, 27-04-2012

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Надія Позняк, 06-02-2011

Гарний настрій

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Olena Gorbenko, 06-02-2011

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 6 відгуків
© Залєвський Петро, 05-02-2011

збентежені кури

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Павліна Пулу, 05-02-2011
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.393718957901 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …
Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …
Поклик минулого, заради порятунку майбутнього
Не дивно, що коли на вулицю приходить весна, та ранкове небо починає освітлюватись новим життям, у більшості …