Сидять собі у лопухах – очима хлопають, мов дверима. Не стільки хлопають очима, як вухами. Вони дивляться всередину, бо мають усього лише одне око. І слухають очима – в них немає очей. А те, що вони мають одне око… так це не рахується. Це блеф – іншої назви не придумати. Хіба що веселий кролик на триколесному велосипеді.
Кущі, в яких сидить міліція, гнуться під вагою їхніх трупів – ізсередини. Вони їдять вермішель, бо нічого іншого не вміють. Вона звисає з їхніх вухастих лопухів – і воні здаються розумними. Бо мовчать. І не видно більше лопухів із вухами – вони теж ростуть ізсредини. Це я про нашу міліцію, егеж.
„Вухо за вухо, зуб на зуб”,- вони говорять. Але коли мовчать, їх більше не чути. Тому що. Вони гатять дурбелиністю, а сльози ллються ізсередини – звідти, звідки росте моє наступне око. Лопають холодну, пожовклу, голу й босу вірмішель, яку відгризають із вух своїх добрих сусідів, яким не соромно і не голосно – тихо. Усі сусіди – добрі. Вони теж із міліції. Вони п’ють ваше і без того понівечене тіло разом із розумом – і запивають мінералкою. Вони її не п’ють – лише рідкий спирт. І заклеюють очі з ротами вазеліном із пластирем – у них ростуть роги, бо вони – козли. Із вухами, звичайно. Чортяки не розводять горло – у них немає горла. Все, що було, заклеєне під ключ – так вони бачили в рекламі. Вони дурні – сидять без трусів. Не тому, що дурні, а тому, що труси їм ні до чого – вони і так дуже красиві. Тому що. Скоро всі президени будуть без трусів – їхні голі дупи ходитимуть екраном, а кривошиї дуби вхромлятимуться у серця ваших дружин і подружок, які лежать не на місці. Що? Ви впевнені, що сьогодні вони ні в якому разі не мали на увазі вас із дебелим підкручеником із міліції, що заходив усередину? Хором! Хором, кажу я! У-се-ре-ди-ну! Але там, де буде оте саме місце, скоро з’явиться міліція – вони їздять за викликом. Всього дві цифри – і ви збезчесчені.
Свині. Вони п’ють ваше тіло зсередини – з’їдають, бо ваші вуста їдять макарони. Стривайе, зараз вас укусять. Бо чують вашими очима і сплять вашими вухами. Вони вас крадуть. Дурять і крадуть, а я, дурбелина, повірила. Якщо не вірите – перевірте. Чужими вустами – вони вас хочуть.
- Ой, викрутився, ой, закрутився!..
- Хто закрутився? Ти, чи я?
- Та це я про бісову макаронину, яку люблю.
- За те, що вона бісова, клята?
- Та ні. За те, що вона – макаронина!
Обережно, вони із міліції. Міліція – це таке місто. На відшибі. Там усі телпні. Навіть ті, що в Пеклі. Тому, коли вони з вами заговорять, затуляйте вуха. Вони до них дзюрять. А те, що ваші вуха – то не пісюар, нікому знати не можна. Поки що.
