Раніше він цього авто в місті не бачив. І хазяйки не зустрічав, нетутешня. Під’їхала: „Заднє ліве колесо підкачайте…“ Підкачав… усміхнулася… Чого? Чого б це власниця дорогущої криваво-червоної іномарки всміхалася до шиномонтажника? Цікаво так усміхнулася, гм… Це вам не Америка й не Європа, в нас люди так просто одне до одного не всміхаються, в нас якщо всміхаються, то не просто… А що, молодий, довготелесий… За два дні знов під’їхала, знову заднє ліве, знов усмішка… Золотник у нормі, нова машина, чого б це воно спускало? Може вмисно? Прикотила в провінцію, до бабусі в село скажімо, чи до хворої тітки, нікого не знає, нудно… Але ж… вона на такій тачці, а я всього лишень шиномонтажник… Ну то й що, може набридли їй цинічні розбещені багатійчики? Хтозна, піди розбери їх, заможних випещених власниць криваво-червоних іномарок! Побачимо, якщо це все не так собі, то під’їде ще…
Під’їхала! Заднє ліве! Ну чого, чого б воно спускало, те колесо, чого? І знову всміхається. Так, час уже реагувати якось на ті її усмішки, а то вахлак вахлаком! Село − дамі нудно, дама на шию ледь не чіпляється, колесо мало не щодня приспускає, а ти шмарклі жвакуєш! Вирішено, наступного разу зачеплю… Нічого, в лоб не вдарить!
…заднє ліве… „Щось у вашої машини все ліве та ліве (й ми всміхатися вміємо по голлівудському!), видно наліво проситься десь, на природу… − Оцінила, сміється… − Стосовно природи, чи не могли б ви показати мені гарні довколишні місця, бо я заїжджа? Такі, щоб і ліс, і річечка, або ставок мальовничий…“
Ось! А ти мовчав, телепню, селюче неструганий! А вона вже, певно, й терплячку втратила, в них там у мегаполісах із такими речами швидко, ритм життя, знаєте… Що ж, покажемо, не підведемо… й не зганьбимося… і ми не в тім’я биті хай і не з мегаполіса… Ха-ха, оце буде що розказати хлопцям, оце підчепив! Куди ж її повезти? До калинівського лісу, там такі місцинки… саме для приватних справ… Або на Рось. Далеченько, та що, її ж бензин, хай жене… А що взяти? Шампусика, цукерочок… чи дорогою десь купимо?.. Головне гумку не забути, ха! Зладилися на завтра… без жартів, по діловому… ох уже ці жінки!..
Ледве дочекався, під’їхала… Але що це, в машині крім неї ще двоє: сонного вигляду молодичок та лисий дядько з багряного відлиску щоками… „То сідайте, чого ж ви? Будемо знайомитися: ми співвласники туристичного агентства. Знаєте, нині вітчизняні оператори переорієнтовуються на внутрішній туризм, шукаємо перспективні зелені зони… До речі, що там із нашим колесом? Може варто розібрати й заклеїти, як скажете?..
