«Сенсація!!! Ангели існують!!! Міський краєзнавчий музей представляє унікальний експонат – справжнього Ангела! Не пропустіть! Подивіться на Ангела власними очима!»
Приблизно такого змісту тексти майоріли на перших шпальтах місцевих газет. Місто стояло на вухах. Ще ніде в світі такого не траплялось. Це ж диво! Маленьке провінційне містечко стало Меккою для віруючих і не дуже, для тих, хто хотів поклонитись Небесному Створінню і просто тих, хто шукав нових відчуттів. Це ж сила-силенна грошей у кишені урядовців! Ангел був дівчиною, на вигляд років п’ятнадцяти, доволі маленькою і тендітною. Її довге, трохи рудувате волосся, плащем вкривало оголене вимучене тіло. Колись, певно, вона була вродливою, тільки зараз єдиною яскравою плямою на блідому і виснаженому обличчі були великі очі-озера глибокого фіолетового кольору. Ангел сиділа у великій клітці, наче звіру зоопарку. Навкруги валялись шматки хліба, печиво та чіпси, якими «жалісливі відвідувачі» підгодовували полонянку. Втім, жалістю тут і не пахло. Просто відвідувачам було цікаво подивитись, що станеться, якщо Ангел з’їсть людської їжі. Поряд із кліткою висіли обрізані крила Ангела, а на спині дівчини виднілись закривавлені обрубки. Їй навмисне не давали одягу, щоб усі мали змогу побачити, що ті крила справді колись належали цьому напівзамордованому створінню. Шию ангела охоплював залізний нашийник, а від нього до підлоги тягнувся доволі товстий і важкий ланцюг. Бідна дівчина вже не мала сили підвестися, бо та купа заліза тягнула додолу. Ангел плакала, заглядаючи своїми по-дитячому щирими і довірливими очима у душі відвідувачів, сльози струмочками стікали по замурзаним щокам. Не знаючи нашої мови, вона повторювала одне-єдине знайоме слово: «Допоможіть»… Та ніхто не чув. Вона простягала до людей вкриті синцями та подряпинами руки, та люди сахались, думаючи, що дівчина хоче зачарувати їх. А Ангел благала лише одного – вбити її. Бо життя в тій клітці – катування, до якого не зміг би додуматися навіть Диявол. Дівчина все одно помирала, повільно стікаючи кров’ю з обрубаних крил. Цю кровотечу неможливо було спинити, безкрилий Ангел приречений на смерть. Та ніхто не слухав, не хотів слухати. - Допоможіть… - прошепотіла Ангел двом хлопцям-підліткам, що впритул підійшли до клітки. - Допомогти? А що нам за це буде? – «облизуючись», запитав один з них. - Цікаво, як воно, трахатися з Ангелом? – додав другий, а потім, різко схопивши дівчину за волосся, смикнувши до себе і впився гидким, гірким поцілунком в її губи. На допомогу прийшов охоронець. Він відштовхнув хлопця від клітки, а Ангела з силою штовхнув на підлогу, давши дзвінкого ляпаса. - От шльондра! Така ж, як і земні баби. Скрутившись «калачиком», дівчина гірко заплакала. Ніхто їй не допоможе, ніхто навіть слова доброго не скаже. «Батьку, забери мене»… Та батько не чув. Він надто сильно любив дітей своїх улюбленців, Адама і Єви, щоб позбавляти їх такої дивовижної іграшки. Щось тверде штурхнуло Ангела у бік. Хтось з відвідувачів поскаржився, що вона поводиться надто «нецікаво» і охоронець за допомогою швабри вирішив перевірити, чи ця «звірина» взагалі жива. Дівчина підвела голову і в ту ж мить почула радісний дитячий крик: - Вона жива!!! Жива!!! І лиш мале дівча у великих окулярах із чимось, схожим на жаль, мовчки дивилася на Ангела. - Їй боляче… - тихо промовила вона до свого друга. - Та ні! – відповів той. – Ангелам не буває боляче. От, дивись, - і жбурнув у дівчину ластиком. Ангел навіть не мала сил відвернутися. Шматок резини боляче вдарив дівчину по обличчю і впав додолу. Життя витікало з неї по краплині. Скоро кінець. Смерть вже близько… Отримавши чергову «скаргу» на ангела, охоронець знову штурхнув її шваброю. Та дівчина не підвела голови, не поворухнулась. Вона була вже мертва. Розчаровані туристи швидко розійшлись, музей закрили. Тіло ангела загорнули у ряднину та зарили у саду біля музею, навіть не запам’ятавши місця, немов дохле щеня чи кошеня. А крила так і залишились серед експонатів.
«Сенсація!!! Ангели існують!!! Міський краєзнавчий музей представляє унікальний експонат – крила справжнього Ангела та фото їх власниці! Не пропустіть!!!» Поряд з величезними білими крилами висіло фото тендітної блідої дівчини із закривавленими обрубками на спині і великими заплаканими фіолетовими очима…
