Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2471
Творів: 44363
Рецензій: 86696

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

НУ І ТРЕБА БУЛО ТОБІ ОНУФРІЮ?..

© Михайло Гафія Трайста, 26-01-2011
Ех! Як би ви знали? Скільки-то минуло відтоді?.. А я з ним, часом як із живим розмовляю, по-цімборськи, балакаю і балакаю поки всю давнину не поперебріхую, наче він переді мною, наче отак, як з вами. «Ну і треба було тобі Онуфрію?..» – питаю, а він посміхається у відповідь, так само доброзичливо, як тоді, коли... А такий молодий і гарний як ангел Божий з коштільської церкви-каплиці, що тримає у правиці вогняний меч, недопускаючи грішників до «дерева пізнання добра і зла». А я?.. Страшно в дзеркало глянути – жовтий, як віск, худий, як скіпка, очі позатикало, а під ними ніби хто чорнилом попідводив. Господи, що витворює старість з чоловіка! Зігне тебе в три погибелі, і від ранку до вечора «ка-хи, ка-хи», а він?.. «Ну і треба було тобі, Онуфрію?.. – повторюю. – Хіба не було досить дівок в селі? Ой було, Онуфрію, було досить – хоч греблю гати! А ти, як той цар Давид, хотів забрати її в мене, наче єдину овечку від бідного чоловіка. Я зрозумів з її очманілого погляду, що втратив назавжди її, а разом з нею і душевний спокій. Чужа душа – темний ліс, Онуфрію, ніхто не знає, що в ній коїться. Думаєш, мені було легко на тебе руку піднімати? Ой, нелегко було, Онуфрію, нелегко, бо то гріх, неспасений гріх! Але що я мав робити?.. Хіба не говорив я тобі, Онуфрію: «Не стій посеред дороги, бо уб’ю!», а ти посміхався. Іван Дереш обіцяв тільки за мене віддати дівку, бо я врятував йому життя на Лотосі, коли волохи накинулися на нього з ножами. І таки віддав. І що мені з того, Онуфрію?.. Спочатку з голодранця я став газдою. Все дав мені Дереш: Василину, хату, поле, коні... А опісля?.. Василина зів’яла на ногах від туги за тобою, а хату, поле і  коні пропив, все пропив. Чорт би свого батька дер, що в мене за доля така: у що не вкладав душу, здоров’я, час – провал за провалом. З ями в яму! Вона знала, що то я тебе... Коли тебе, Онуфрію, знайшли без душі у Коневім Дзворі, вона так глянула на мене, що аж мороз спиною покотився, але ні слова. Так і пішла на той світ. А мені що тепер залишилось Онуфрію?..» – питаю. А він нічого, тільки посміхається у відповідь, так само доброзичливо, як тоді, коли... Ех! Як би ви знали? Скільки то минуло відтоді, а я з ним, часом як із живим, наче отак, як з вами по-цімборськи.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

Про дружбу вбивці і вбитого

© вася-вася, 07-02-2011

Кара Божа...

© Микола Цибенко, 26-01-2011

Хороша мініатюра

© Наталка Ліщинська, 26-01-2011
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.51684808731079 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Звичайні незвичайні священики»: віра, що нас єднає
Лагідна зима. Не та, що вдовицею виє в щілинах і кидає кусні мокрого снігу в шибки. А тиха, світла і м’яка, …
Джон Ґрішем «Фірма»: інтелект одного проти могутності сотень
У молодому віці кожному хочеться усього й відразу. З роками людина розуміє, що так не буває, але до цього …
Що це за дитячі книги з різними витребеньками?
На українському книжковому ринку досить багато якісної спеціалізованої літератури для дітей. Хочемо …
Вікторія Авеярд «Багряна королева»: зрадити може будь-хто [рецензія]
У жанрі фентезі регулярно з’являються новинки, варті уваги. Одна з них — серія «Багряна королева». Дебют …