Сьогодні мені наснився Андрій, моє, можна сказати, перше кохання. І якось так захотілося написати хоч пару слів про кожного, кому було відведено місце в моєму житті. Пишу про дійсно сер озні захоплення, а не одноденні. Пишу про тих, від кого божеволіла щонайменшу – РІК...
Отож, під номером 1 у нас в списку едакий собі Олександр А. Можу з впевненістю сказати, що після нього моїм улюбленим ім*ям так і залишиться – Саша – як чоловіче, так і жіноче. Я взагалі голову втрачаю від такого людського найменування)) Про нього багато написати не вийде, як би не хотілося, тому що він – Голуба мрія мого дитинства, котру можна без зайвих вагань приписувати до групи «Співаки та актори», в котрих закохувалися всі дівчата в певному віці. Ну і мене, власне, теж не «пронесло») Втрачала я від нього голову років так зо три.....Ну, а якщо називати речі своїми іменами, то подобався мені Олександр А рівно три роки...
Під номером 2 у нас – Його Величність Андрій О. Говорити погано про цю людину я просто не можу) В мене з ним абсолютно нічого не було, як і з попереднім кандидатом , але до Ендрю я відчувала дійсно почуття кохання. Нерозділеного. Три роки. Познайомилися ми з ним більш ніж банально – на мой першій роботі. Він був (да і зараз є) красивий, розумний, самодостатній, полюбляючий жінок чоловік. Правда, саме я йому чомусь не приглянулася. А можливо й приглянулася, та от вчинив він зі мною по-людськи. Зараз поясню чому. Як я вже писала, він був і є цілковитим бабієм. Після знайомства і захоплення його особою я стала обізнаною в області чоловічої інтимофобії (а саме таку назву має назва хвороби «донжуанства» в психології) краще будь-якого психолога. В мене тремтіли коліна, очі панічно не знаходили собі місця коли він дивився на мене та мило посміхався. Бачила я його пару разів на 4-5 місяців. Цих зустрічей мені вистачало, аби не втратити голову остаточно. Він знав, що я в нього закохана до нестями. Мені було всього 18, коли він з*явився в моєму житті. Я на той час була простим сільським дівчиськом, що приїхала підкорювати величезну столицю. А він – вишуканим дон жуаном і підкорювачем жіночих сердець. Ну от і підкорив він моє на три роки. І я на нього зла не тримаю, абсолютно. Після того, як він зрозумів, що він мені, легкокажучи, небайдужий (а НЕ зрозуміти цього було неможливо) – він не робив в мій бік абсолютно ніяких кроків. ЖОДНОГО.......Він не звертав на мене уваги, не розмовляв зі мною. Ми навіть не бачилися з ним на протязі року (!!!). Жідної зустрічі за рік – а я кохала з кожним днем все сильніше.....І все це ради того (як івн мені потім пояснив), щоб я не страждала від того, що він мене використає, як всіх решту, а потім полишить, після пари провеених спільно ночей. Він дивився мені в очі і говорив це, коли я вже була абсолютно байдужа до нього. Зараз ми з ним друзі і я дорожу ціює людиною, адже він не обманув мене і не змусив страждати.
. Під номером три у нас Його Величність Принц. )) Давно я не писала цього слова, так як після того, що зі мною зробила ця людина, він перетворився із Принца в Придурня. З*явився він сам, коли йому забайдужилось. Заморочив голову за 2 тижні приблизно. Зізнався в коханні під зоряним куполом, о 12 ночі. В ліжко затягнув (ПЕРШИЙ!!!) за два місяці після зустрічі. Закохав до нестями і умополишаннярозуму за 10 місяців. Серце розбив на маленькі-маленькі кусочки:
А) в день Святого Валентина, сказав, що зраджує мені регулярно (потім, через два дні сказав, що то він пожартував – і я повірила. Правда то була чи ні – я не знаю й досі.... та і не горю бажанням);
Б) в день мого народження, кинувши мене по телефону.....(через тиждень, з нагоди його власного дня народження повернувся до мене, причину цього я напишу пізніше);
В) в день захоронення близької мені людини, сказав, що нам потрібно залишитися друзями. Ця фраза взагалі вибиває землю в мене з-під ніг, чи то коли він мені її сказав, чи то коли я її чую між якимись двома людьми, що розходяться, не важливо. ТА ЯК ТАК МОЖНА ДРУЖИТИ, КОЛИ В ВАС БУЛО ОДНЕ ЛІЖКО НАДВОХ І ДІЛИЛИСЯ ВИ НАЙІНТИМНІШИМ, НАЙСОКРОВЕННІШИМ?
З того часу я його не бачила. Він постійно намагаеться вийти зі мною на контакт, пише, телефонує. Він кругом в чорному списку і ні чути, ні бачити ні знати я його не-хо-чу.
Ця людина завдала мені дуже багато болю і страждань. Як я дізналася пізніше, він мене просто використовува. Йому було зручно мати когось свого в чужому місті, хто не відмовить у вечері та ліжку. Я піклувалася про нього,як про рідного. Він мені розпоідав про те, скільки дітей в нас буде і як ми їх назвемо. Сварився він зі мною напередодні свят з однії простої причини – аби не тратитися на подарунки) А друзями міг залишитися тому, що можу бути корисна в роботі...........
Більше всього боюся в житті двух речей: віддати душу такому, як він, бути використаною, покинутою....і....втратити батьків. Перше вже було – друге – неминуче.....
Остання фраза цій людині, хоча язик ледь повертається говорити це слово по відношенню до нього, тому що Людина – це занадто для такох нечисті, це – «Ты для меня умер. Точка».....І я не жартувала.
Знаходилася поруч з паном придурком близкь 10 місяців, були б вони проклятими.....
