«Ой, знала я, що за бахур вийде з тебе, добре знала! Бо в ніч над Святою Неділею, коли ти мав прибути на світ, когути кукурікали довго і голосно, мов на лихо, ніби Петро від Христа відрікався.», – каже мені баба Марія і сміється, а потім: «Ну, нy, не дивися на мене так, бо очі в тебе файні – великі і голубі, як у маленького телятка, нівроку! Ходи, баба тобі медяників дасть і на храм до Сигота, на Христув День візьме», – голубить і пестить мене зморщеними руками. А медяники такі добренькі, такі добренькі, що аж... А ще якби і горнятко молочка, та баба каже, що... «Дазбув». Нічого! Медяники і самі розтоплюються в роті, бо такі смачненькі, такі смачненькі, що аж но!..
