Учора в мене була манія - написати соціальну прозу. Про пахарів на заводах,
залізничників, продавців совкових магазинчиків та кухарів в столовках, бабок з цигарками та насінням, а також дилему - "бомж чи пацанчик, опус в реальність". Потім пригадав Жадана, і все те його, що люди б ніколи не зробили подумки , лише "вожитію".
Десь близько другий зателефонував мені гуру з езотерничного рибальства і розповів про нерест піраній, їх найкраще ловити на волосок вимочений в людській крові.
А ще здається мій іграшковий заєць змінив віросповідання.
