Пройшовши до кабінету прокурора, красуня оголосила:
– Завтра о восьмій п'ятнадцять вечора, коли я зі своєю подругою Матильдою вийду з дому дракона Крутелика, щоб подихати свіжим повітрям, мене абсолютно несподівано викрадуть двоє невідомих у чорних масках. Один з невідомих – дракон Крутелик. Він і є організатором викрадення. Пропоную вам схопити його та скарати на горло.
– О! – вигукнув прокурор до свого помічника. – А ти казав, нема на кого повісити два викрадення та три вбивства. Що ж ви, красуне, так зі своїм нареченим?..
– А я його порятую. Я скажу, що беру його собі за чоловіка.
– Розумно, – похвалив прокурор.
О восьмій п'ятнадцять вечора на красуню, що вийшла подихати свіжим повітрям разом зі своєю подругою Матильдою, несподівано напали двоє невідомих у чорних масках. На двох невідомих нападників несподівано напали четверо драконів у формі.
Серйозного дракона відпустили за те, що він звалив все на Крутелика.
Страта Крутелика мала відбутися за три дні.
Красуня стояла у натовпі і чекала солодкої миті...
Крутелик стояв на ешафоті. Його крила та передні лапки були притягнуті мотузками до тулуба. Крутелик був сумний.
«Нічого, рідненький, я врятую тебе...» – шепотіла красуня.
Крутеликову голову вже просунули в зашморг.
«Зараз», – вирішила красуня.
– Стривайте! – раптом вигукнула дракониха, що стояла ліворуч від красуні. – Я візьму його собі за...
Красуня не дала їй договорити, стукнувши нахабу лапкою по макітрі.
– Я, я візьму його... – крикнула дракониха, що стояла праворуч, та красуня затулила їй рота хвостом.
– Я-а! – заволала вона.
– Я вийду заміж за нього! – лунали вже десятки голосів з натовпу.
– Вішайте вже мене, – сказав Крутелик. – Годі знущатися.
На ешафот піднявся поважний суддя у мантії.
– Спокійно, – промовив він. – Вийде за злочинця ось ця дама.
Суддя вказав на якусь дракониху, що відразу підбігла до нього, помахала натовпу лапкою.
– Я дякую, я дуже дякую. Я вдячна своїй мамі...
– Я ж казала, вона більшого хабара дасть! – промовила права дракониха, відпихнувши красунчиного хвоста.
– Неправда! – закричала красуня. – Він мене не викрадав! Це був жарт такий.
Всі погляди сфокусувалися на ній.
– Нема за що одр... страчувати. Відпустіть його!
– Та-ак! – загудів натовп. – Свободу Крутелику!
Суддя перезирнувся з катом, знизав плечима, потім махнув лапкою:
– Відпускайте.
Красуня розвернулася та побігла до будинку вільного вже нареченого, щоб закритися у своїй кімнаті та подумати, як діяти далі.
Крутелик наздогнав її у холі.
– Як мені віддячити тобі, красуню! Ти врятувала мене від того, що гірше за смерть!
– Нумо поберемося, та й годі.
– Ні.
Вона різко розвернулася до нього.
– А чому ні? Чи я погана?
– Ну не хочу я одружуватися, – сказав Крутелик.
Красуня замислилася.
– Тоді визволи її.
– Кого?
– Ту, що зараз в драконожера. Має ж хтось їй допомогти. Мені її, наприклад, шкода.
– Ну...добре.
– Добре?
– Так.
Вони потисли одне одному лапки.
Наступного дня Крутелик вилетів на черговий подвиг.
Красуня ж тим часом вирішила не здаватися. Вона підійшла до Матильди та спитала:
– А що подобається Крутелику у драконихах?
Матильда подумала.
– Кількість.
– Що? Ні, я маю на увазі... у кожній окремій.
– Йому дуже подобається, коли дракониха вогнем може дихати, – нарешті сказала Матильда. – Це його так, знаєш... заводить.
– Я зовсім не вмію вогнем дихати, – зажурилася красуня.
– Вчися, – Матильда хлопнула її по плечу.
І стала красуня нову науку опановувати. Щодня пхекала вона перед люстерцем, сподіваючись вразити нареченого, коли той повернеться, своєю в цій справі майстерністю.
Тільки мало що в неї виходило.
Одного вечора, коли красуня намагалася видобути з легенів полум’я, до неї в кімнату вбіг коханий.
– Крутелику! – зраділа вона.
Дракон несподівано гепнувся перед нею на коліна.
– Красуне! Дякую тобі!
– Прошу! За що?
– За те, що надихнула мене на цей благородний вчинок.
– О!
– Доля винагородила мене.
– Чим?
– Коханням.
Красуня завмерла, а він продовжував:
– Там, у лігві жахливого драконожера, знайшов я дракониху свого життя!
– Що? – страшно тихим голосом перепитала красуня.
– Я полюбив її, красуне...
З рота красуні вихопився потужний струмінь полум’я. Крутелик ледь встиг відскочити.
– Що ти робиш? Ти мене ледь не спопелила!
– І ти одружишся з нею? – спитала красуня.
– Так.
Наступного ранку красуня залишила дім свого коханого та вирушила у нові мандри.
