На високій яблуньці, у соковитому яблучку жив гоноровий хробачок Семен. Про його гоноровість свідчила домівка, яку він власноруч виготовив. Щодня Семен споглядав за світом зі свого дерева. Його цікавило життя людей. Тому доводилось прокидатися дуже рано, аби нічого не пропустити. За день житель яблуні бачив сотні цікавих історій. І не одного разу йому доводилось переживати за своє життя, адже діти полюбляли їсти яблука дорогою зі школи. Але хробачку щастило. Він успішно вів домашнє господарство і продовжував милуватися світом. Семена таке життя цілком влаштовувало. Понад усе він обожнював своє яблучко, належно доглядав і гордився ним. І ще вважав, що головне у житті — добробут.
Отак і жив собі Семен на дереві та нікому не казав свою адресу, бо боявся недругів. Самотнє життя його не турбувало. А іншого він не знав. Семенко жив на основі власних ілюзій та уявлення про світ. Життя було для нього великим шматком щастя. Та одного сонячного ранку хробачок прокинувся метеликом. Семен дуже зрадів таким змінам, коли глянув у дзеркало. Однак полетівши у світ трішки знітився. Він побачив усе трішки інакше. Ним заволодів страх незвіданності. Наляканому до смерті Семену хотілось чимшвидше повернутись додому, де було тепло і зручно. Але до яблуні підбігла дівчинка і зірвала саме метеликову домівку. Глянувши, вона викинула його і пішла далі. А Семен завмер і почав плакати. Він полетів у великий світ, знаючи, що повернутись йому вже нікуди...
