22 січня рікрічно вже традиційно в Україні і на поселеннях
відзначається ДЕНЬ СОБОРНОСТІ. Де його коріння? -
пригадаймо.
На передодні І-ї світової війни Українські землі знаходились під
окупацією Росії і Австпро-Угорщини. Війна прокотилась по нашій
землі наче каток. Поразка обох воюючих сторін створила
передумови для відродження національно-державного життя
В березні 1917 року було створено Українську Центральну Раду,
український парламент, який в листопаді 1917 року проголосив
(автономну) Українську Народню Республіку (УНР), а 22 січня
1918 року, по десятимісячній проволоці(!), у Київі Четвертим
Універсалом УЦР Українську Народню Республіку проголошено
Самостійною не від кого незалежною українською держпвою.
(Текст Четвертого Універсалу є загально доступним й тому тут
його не подаємо).(а)
Під австрійською окупацією у Львові 18 – 19 жовтня 1918 року
відбулися Українські національні збори (Конституанта, вбо
Установчі збори) представників Східної Галичии і Північної
Буковини - депутатів австрійського парламенту і крайових сеймів,
представників 4 буковинських і 5 галицьких українських
політичних партій.. Українські Утановчі збори прийняли таке
рішення:
1/ Українська етнічна область Схілної Галичини по лінії Сан
разом з Лемківщиною (повіти Самбір, Кросно, Ясло, Горліца з
лінією по Північних Карпатах) і північно-західна частина
Буковини з містами Чернівці, Сторожинець і Серет, а також
північно-східна частина Угорщини творять окрему українську
область.
2/ Ця національна українська область проголошується як окрема
українська держава....
3/ Всі національні меншості, причому євреї визнаються за окрему
націю, повинні прислати своїх представників в Українську
Національну Раду у Львів...
5/ Українська НРрада домагаїться права послати своїх
представників на мирну конференцію... і довести до відома
цісаря про створення Української держави. (а)
Це рішення УНРади дало повштовх до військового Зриву 1
листопада 1918 року і проголошення Західно-Української
Народньої Республіки (ЗУНР) 14 листопада 1918 року. (в)
Одним із важливіших політичних завдань Уряду ЗУНР було, як
видно, об”єднання Західних Земель з Великою Україною в одну
Українську державу, бо вже 22 січня 1919 рлку у Києві було
проголошено об”єднання досі окремих двох українських держав
в одну Українську Народню Республіку. І прозвучало: “Від нині
зливаються в одно віками відділені одна від одної частини
України - Галичина, Буковина, Придніпровська Україна...” ЗУНР
ставалася Західно-українською областю УНРеспубліки, з певними
автономними правами, що було подиктоване віковим
перебуванням цих земель під австрійською окупацією.
І хоч наші землі були віками розділені поміж різними
окупантами, однак, що треба особливо підкреслити (!), то, як
бачимо, українці західних, як і всіх інщих земель, жили ідеєю
СОБОРНОСТІ Української держави.
АКТ 22 СІЧНЯ 1919 року був логічним юридично-політичним
завершенням відновленням Української державности
проголошеної Актом 22 січня 1918 року і Актом 14 листопада
1918 року.
Майже півторамільйонна російська армія українізувалась;
Чорноморський Флот у липні 1918 року підняв український
національний прапор (Севастополь, адмірал В.Клачківський).
Було створено всі державні Установи? Державну Скарбницю,
Українську Академію Наук, Академію Мистецтв; почала діяти
народна кооперація, тов. «Просвіта» тощо.
Відновила діяльність Українська Автокефальна Православна
Церква.
Українську державу визнало деюре і де-факто понад тридцять
держав світу.
На протязі 1918-19р.р. свій акцес об»єлнання з Україною
зголосила Кубань, Донські Козаки і Кримські татари, останні -
Дон і Кримські татари на правах автономії.
Ідея СОБОРНОСТІ віками жевріла в душах українців по всіх
усюдах.
Нагадаймо, що вже в червні 1917 року (г) в Миколаєвську
Усурійському відбувся І-й Український Далекосхідній З»їзд, який
створив Далекосхідню Українську Раду і звернувся до
Тимчасового Уряду Росії надати автономію, було створено
українське вівйсько, відділи якого того ж ще місяця виїхали в
Україну. (російські війська в Сибірі не пропустили їх в Україну).
Того ж 1917 року представницька делегація Холмщини склала
декларацію про об»єднання Забужжя з Україною.
3-4 листопада 1918 року Буковинське Віче, що відбулося в
Чернівцях проголосило з»єдняння Північної Буковини з УНР.
На Закарпатті 21 січня 1919 року Народні Ради:
любовлянська, хустська і пряшівська заявили про злучення з
Україною.
Включення до України домагалися українці південних повітів
Брянської, Курської і Вороніжської областей Росії. І що треба
підкреслити: приєднання цих повітів до України домагались
навіть повітові комітети компартії ще в двадцятих роках ХХ ст.
Не судилось цьому збутися, між іншим з економічних причин,
чи, як слушно пише Л. Кучма, із-за «курської аномалії». (д)
Ось коротка історія соборницьких змагань українства. Змагань,
щоб вона була «одна, вільна від Тиси по Урал»
Короткочасний був період української державної СОБОРНОСТІ,
але він був і належить пам”ятати його, бо він справді
охоплював всю українську етнічну територію: на Заході і на
Сході, на Півночі і Полудні. Був це феномен стихійного
потріотичного СОБОРНИЦЬКОГО українського єднання. Тому
цей час повинен жити в наших умах повіки, щоб задуматись
чому йому тоді не дано було здійснитись на завжди.
Отже, треба пам»ятати: Коли б не було створено УНР і ЗУНР,
то не було б і Акту Державної СОБОРНОСТІ 22 січня 1919
року. Не було б також і Української Соціалістичної Совєтської
Республіки в границях, хоч значно окроєних, Української
Народньої Республіки, хай дещо окроєних, . Був би Юго-
Западний Край і інші губерні.
На молоду і ще не зовсім утверджену Українську державу
нагрянули чужі сили: московська-білогварлійська і
большовицька, румунська і польська армії. А Україна була
безборонна не мудрою політикою соціалістичних правителів, які
проголошуючи Незалежність одночасно розпустили українську
армію(е). Але “розпустити” СОБОРНИЦЬКУ ідею нікому ще не
вдалось. Вона вічна як сам український народ. Бо цей День
освятив Господь - ДЕНЬ СОБОРНОСТІ України.
:Живий ланцюг соборного єднання, що віджив в наших часах,
є лише відлунням історії 1917 – 1919 років і свідоцтвом, що ідея
СОБОРНОСТІ України невмеруща.
Примітки:
При можливій публікації прошу зробити літ-мовну роректу, дякую.
а/. Тоді писалося «Народня»
б/. Подається за В.М. Богушанський “Участь українців Буковини у творенні
Української дежавності (1918-1920рр.), с. 46-47.
в/. Проголошені місцеві лемківські республіки, як “Східнолемківська
республіка” належали до Сяніцького Комісаріату ЗУНР.
г/. Цей Край називали також «Зеленим Клином».
д/ Л.Кучма. «Україна - не Росія».
е/. 01.01.1918 р. УЦР «для успокоєння Москви» прийняла постанову про
демобілізацію Української арміа «звернення» населення західніх окраїн О.Корнійчук
19.02.1943 р. в «Радянській Україні» напав на поляків, як імперіалістів і заявив про
потребу приєднвння Закерзоння до УССР. А 1.03.1944 р. Н.С.Хрущов на 6-« сесії ВР
в Київі також заявив про приєднвння до СССР «споконвічний українських теренів
Холмщини, Грубешівщини, Замойщини, і Ярославщини». Але промовчали, якби
інакше, про споконвічні українскі терени, які відірвано від України і включено до
РСФСР.
