Кава з сіллю…
….. Кава разом із ним ніколи не пахла смутком. Її хотілось пити щодня, ну хоча б у будні, якщо його час дозволяв це робити. Очі повні смутку і прикрого розчарування враз наповнювались любов’ю до цього світу і хотілось жити по - новому, ковтаючи незабутній аромат п’янкої кави. Вона ніколи не приходила до нас вранці, якось не доходили руки до кавника, аби набрати у нього води і нарешті потішити заржавілий отвір. Але коли на місто лягав вечір, ми обов’язково думали про одне і теж. Про каву….
Тоді я сказала йому, як мені хочеться жити у його світі. Там, за його словами, було багато кави. Багато фільмів про Едіт Піаф і ще більше такого щирого признання у коханні її імені. Там було безліч книг Вишневського і Вебера і ще трошки Коельйо. Вони вичурно пахли його пальцями, які в свою чергу пахли ароматом кави. Кави звареному в нашому кавнику……
Усе в його кімнаті пахло улюбленим ароматом баріста. (кавовар) Усе від люстри у вигляді ковша, до підвіконня на якому він любив зустрічати ніч. Був доброю совою - вночі плідно працював і вчився, а вдень чекав на пробудження свого комп’ютера, на якому вистукував цікаві тексти про життя.
Того дня ще один текст з’явився на його сторінці, ось тільки він був присвячений їй…
Вона красива і надто зухвала для нього, але вона любила його, як брата і доброго товариша, з яким була не лише кава і гарна розмова в домішку, але й повне розуміння. Він розповідав про свої захоплення, вона навсібіч розкидала компліменти. Часом він зазирав у її очі, але вона не здогадувалась, що колись він матиме до неї почуття, а вона в сою чергу мріятиме про іншого.
Сьогодні він напише про неї історію. Такою вона здалась йому тільки цього дня. Він не повірив своїм очам, але витримав усе, що вона сказала і не давши жодної відповіді взамін просто знівелював трьома роками їх дружби.
Це буде справжній лист чоловіка до тієї, яку він ніколи не забуде. Може через каву, яку десятки сотень раз пили у міських кав’ярнях, а може через те що вона так і залишилась для нього недоступною, або просто він пам’ятатиме її як ту, що зрадила. Зрадила одного дня, коли вони пішли на прогулянку, бо вона так просила підтримки, а через деякий час просто пішла до іншого.
Але аромат кави, якою б не були спогади і яким би не був день , завжди нагадуватимуть один про одного. Кави з сіллю, яку можна зварити лише з любов’ю…
