Щиро вітаю всіх Вас з Новим 2011 Роком та Різдвяними Святами, які наближаються . Незабаром всі станемо до Свят вечірньої молитви, щоб подякувати Новонародженому з Діви – Марії Ісусові за пережитий рік і всі ласки, якими Він обдарував нас.
В нашій уяві стає святочний стіл, а на ньому білий обрус з-під якого пахне свіже сіно. На столі свіча, а кругом неї смачні наші потрави. Традиція наказує, щоб їх було дванадцять. Всі вони мають бути пісні. В більшості такі, яких на столі ставили наші мами, а далеко скоріше наші бабусі. Особливо мусить бути смачна кутя з медом горіхами і маком. Не може забракнути часнику, чи білого борщу з грибами. А в лемків не може забракнути кисилиці. Є вареники, або як в нас на них говорилося пироги з капусти і грибів. Є квасоля, є горох, є голубчики з тертої картоплі . Все мусить бути без масла чи сала. У деяких є і риба. Буває, що додаємо щось запозичене від сусідів, або краю в якому прийшлося нам жити після Світової Війни. Є тихенько. Зараз всі почнемо щиру молитву –“ Отче наш...” Хтось включить радіо, а там вже звучать наші рідні колядки.
Коли будемо молитись, нехай кожний з нас згадає десь у серці про тих, яким нині прийшлося вечеряти за столом у Всевишнього...Господар дому бере в руки просфорку посвячену в церкві і ділить нею всіх присутніх бажаючи добра і Божої благодаті. А після вечері всі заколядуймо так, як колись будучи ще дітьми: – “Бог предвічний народився...” А опісля ще одну, і ще одну, і ще - бо ми всі так любимо ці наші колядки і коляди.
А кругом нас зима. Під сніжним пухом вся околиця. Ідучи, зморожений сніг скрипить під ногами. Все майже так, як на рідних землях, до яких так часто вертаємо думками. Перед нашими очами стають церкви на горбочках, з яких лунає відвічне –“Різдво Твоє, Христе Боже наш...”. Вертаємо в спогадах до річок і потічків зігрітих льодом, до доріг заметених снігом і до всього, що було нашим рідним і майже святим. Але нині мусимо жити і тішитися життям тут де ми є. Одні на землях рідних, одні в чужині. Добре, що є здоров’я і пам’ять, яка дозволяє тривати і продовжувати зберігання свого рідного.
Ми тут в чужині слідкуємо ситуацію в Україні. Зором з чужини бачимо всі недоліки з якими мусить радити собі наш народ. Бачимо, як влада в Україні з її президентом творить те, що творить, а народ, здається вже знов привик до своєї долі. Але і нинішнє лихо промине. Так говорили колись наші тато. Нам тільки треба вірити в Божу Благодать і не одягатися в сумніви. Нам всім треба щиро молитися о краще завтра не тільки наше, але і нашої Батьківщини - України. Повірмо, Бог нас почує.
Радісних свят Різдва Христового і самого добра у Новому році бажаю усім людям в рідній Україні і на поселеннях. Христос Зродився! Славмо Його!
З повагою до всіх Василь Шляхтич
