Мацьків Олена. Країна Ніландія. – Львів: «Свічадо», 2010. – 48 с.
Для кого пишуться казки? Де вони живуть? Казки потрібні всім і живуть у серці протягом всього життя. Важко було б рости без таких надійних і потрібних друзів. Кожній дитині потрібно читати казку. Кожному дорослому необхідно читати казку. Дитині – щоб рости щасливою, а дорослому – щоб знову бути щасливим. Тому Олена Мацьків запрошує усіх нас разом відвідати країну під дивною назвою «Ніландія».
А все сталося якраз перед Різдвом, коли одним хлопчик з прекрасним іменем Юрасик повертався додому від бабусі. Він прогулювався і насолоджувався своєю прогулянкою, часто зупиняючись, заглядаючи на ліхтарі і рахуючи кроки між ними. Або просто слухав, як хрумтить сніг, уявляючи, як це десь там на хмарках сидить старезний велетень і наминає хрумкі вафлі, крихти яких перетворюються на пухнастий сніг. Чи часто ми дорослі дозволяємо собі такі приємні прогулянки? Ні. Ми виправдовуємося тим, що у нас немає часу. Але чи це не єдине, що є у нас? Нам би справді повчитися у дітей як правильно радіти життю і передріздвяному снігу.
Юрасик – дуже життєрадісний хлопчик. Тільки от він роздумує і трошки сумує через те, що його всі звуть Грубасиком. Йому просто шкода свого імені, котре часто взагалі опускають. А це не зовсім приємно, коли ґудзики сорочки на животі не сходяться. Хлопчик любив себе, просто йому бракувало сили волі, аби могти сказати «ні» усім смакойликам на світі.
Пригода хлопчика почалася тоді, коли хлопчик сів на червоний трамвайчик, аби проїхати одну зупинку до свого дому. Часто ми навіть не уявляємо, як багато може важити одна трамвайна зупинка. Там Юрасик зустрівся з дівчинкою, котра слово «ні» вважала найпрекраснішим словом у світі. Трамвайчик не мав інших зупинок, окрім кінцевої, тому обоє дітей приїхали на кінцеву зупинку – Ніландію. Як виявилося це була ціла країна, в якій майже не було ліхтарів, зате снігу було, хоч відбавляй.
Тут герої казки знайомляться з самим президентом країни Небудьком, а коли розслідування веде приватний детектив Нікомуніслова – то це вже точно дуже серйозно. Виявляється, що хлопчик потрапив до країни Ніландії випадково, але повернутися назад він зможе лишень з дівчинкою. Тоді прикордонник Аніруш затримує героїв, вважаючи їх шпигунами. А про подальше велике і захоплююче випробування для хлопчика і дівчинки ви дізнаєтеся із сторінок книги.
Про дитячу книгу не можна писати лишень як про казку, залишаючи поза увагою прекрасні ілюстрації, котрі доповнюють багату дитячу уяву новими картинками, героями і сценами. Марина Михайлошина оформила малювала усі ті прекрасні малюнки з краєвидами вулиць Ніландії, із засніженими будинками, теплими ліхтарями, дивним чудо-трамвайчиком, Юрасиком і дівчиною, іншими героями казки, столом, на якому красуються усі солодощі світу, відтворюючи різні почуття, які переживає читач, гортаючи кожну сторінку книги. Зрештою, яка ж це дитяча книга без веселкових малюнків?
Казка навчає дружби і взаємопідтримки, діти вчаться робити правильний вибір і бути сильнішими у своїх страхах, навіть вчаться як правильно тренувати силу волі. Діти зможуть розуміти усю силу слів, а також знати, коли можна говорити «так», а коли варто сказати «ні».
Чи повернулися герої додому? Як кожен змінився? Чи були це зміни на краще? Чи встигли діти повернутися додому до Різдва? Що таке Ніландія? Який існує зв’язок між країною Ніландією і народженням Ісуса? Це ті таємниці і відкриття, які кожному з Вас під силу зробити разом із своїми дітьми. Гарного Вам Різдва!
