А до мене сьогодні прилітали дзьобокрили.Я довго на них чекала. Одягнулася в чисту постіль. Включила медитаційну музику. Ом….ом…ом. Інколи він прилітав разом з ними.
Часто прихід дзьобокрилів супроводжувався їдким запахом яблучного соку, легкими нотками запаху кмину і бузини. Медитаційна музика допомагала налаштовуватись, я заспокоювалась, серце билось по – особливому.
Спочатку було лоскотно. Пір’я має таку здатність. Вони ніколи не дозволяли дивитись їм в очі. Казали, що більше не прилетять - якщо це зроблю. Я не ризикувала. Вдягала на очі чорну пов’язку або оберталась спиною. Спілкувались мовою дотиків. Їм подобалось гратися моїм волоссям, для них це було аномально.
Найбільше їх лякали гострі кути, казали, що в них можна загубити душу.
В кімнаті грала легенька музика...Новорічні прикраси нагадували про свято.
