Сонечко підіймається зранку і сідає ввечері, а серед дня воно бачить блакить, і я бачу, - думав Акім, - дві краплі, що кидають бісики. Такий погляд може змінити один голод на інший, вибухнути прямо в обличчя. Він говорить вмерти і ти слухаєш, як чемна дитина. Тут і зараз світ летить шкереберть, шитий білими нитками, а блакить все ллється в горло, наче мед, разом з червоною помадою. Піднявши голову можна побачити гру світла, але воно тьмариться маленьким вогником сигарети в її пальцях. Вона курить. Погано коли дівчина курить, але ж то видовище. На котрому стадіоні серце настільки обертається в шал? Навіть єдиний рев натовпу не піднімає тебе настільки високо, як оте її куріння – спокійне і від того прекрасне, витончене.
Навколо вирувало життя, смішки й сигаретний дим, а четвертий елемент за столом, хлопець на ім’я Акім все ще снив. Загнавши себе у гіпнотичний стан він мислив, як людина не при здоровому глузді. Слова чомусь втратили зміст і силу, вуха їх просто ігнорували. Душу переповнювало благовіння. Хтось таки зжалився над ним, над його безталанною долею і низпослав промінь світла у виснажене хлоп’яче єство. Подряпина на Інниному вказівному пальці, сигаретний фільтр зі слідами губної помади, присьор-бування чергової порції терпкого пійла з оливкою не могли притлумити її земну чарів-ність. Внутрішній наставник, особа невизначеної статі, але великого життєвого досвіду, гнівно мовила: «Пробудись! (наче в тій брошурі) вона ж ЛЮДИНА! Торкнись її, щоб переконатись - це звичайна жінка, плоть на ній подібна твоїй, не домислюй, дурню, не фантазуй. Он Луцький вже кидає в твій бік косі погляди. І вона теж почне думати, що ти несповна розуму. Поводь себе природно, не лякай людей.»
Акім настільки поринув у нетрі дивних видінь, що, прислухавшись до того голосу, раптом відчув всю недолугість ситуації. Білявка скоріш за все ловила на собі його погляд і розуміла, що він означає. Не вперше на неї отак дивився чоловік і її жіночність певно тішилась з цього приводу. Інна лише ковзала по ньому очима-блакитними намистинками, жодного разу не зустрівшись напряму. Така тактовність з її боку допомогла хлопцеві струсити чари і вступити в розмову на рівних.
Іннина подруга, брюнетка Оля виглядала трохи пацавато з пухкими руками і щічками, але риси обличчя мала правильні і доволі симпатичні. На кожну ущипливу шпильку Андрія вона достойно відповідала своєю, не менш гострою і щиро раділа при цьому. Коли Луцький заходився розповідати більш менш пристойний анекдот про блондинок, вона видала свою версію з лексикою першоджерела і ще кілька подібних, де контекст прогинався від лайки. Загалом вона справляла враження звичайної, приземленої дівчини, з грубуватим почуттям гумору. Забагато курила, пила нарівні з Андрієм і погляди на буття висловлювала прозорі, звичні для більшості. Акіма вона нічим не зацікавила. Він полонився іншою, яка була для нього зараз такою загадковою і прекрасною, що всередині все топилось і пливло, як віск по свічці.
Андрій же не піддався жодним жіночим чарам і лишався вірним своїй природній ба-лакучості. Піймавши кураж, він сипав жартами, жаргонними слівцями і був, що називається душею компанії. На питання чим вони займаються, відповідав, що вивозять сміття, Акім за кермом, а він на приступці. Так, вони одружені, але його дружина втекла з негром, пардон, з афроукраїнцем, а Акім зі своєю розвелись, продали квартиру, а гроші вони з друзякою пропили за рік, тож тепер Акім живе в нього. Грошей їм вистачає, бо підробляють, збираючи пляшки. На ті гроші вони знов п’ють, а скоро хочуть вставити зуби, яких невистачає, навіть записались на прийом. В такому ключі проходили й інші діалоги але Акім повторно виключився з розмови. Правда тепер він посміхався, коли всі посміхались і слухав, коли хтось розповідав якусь небилицю, й собі вставляючи репліки. Хлопець робив все, як належить, щоб не виказувати свій внутрішній стан. Як робот він виконував ті функції, які від нього чекали, а сам при цьому і далі перебував в найглибшому нокауті. В нього чомусь закралось відчуття, що він знає цю дівчину вже давно, ще з минулого життя. Трухлява реальність не могла обманути його, бо погляд сягав глибше, в саме нутро. Її внутрішній світ, невимушеність поведінки, граційність рухів, голос – все це він ЗНАВ раніше. Лише її тіло, цю оболонку з плоті Акім бачив вперше в житті. З глибин свідомості поволі піднімалось невідане чуття, яке вперто торувало собі шлях назовні.
