Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2479
Творів: 44634
Рецензій: 87346

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Сатира й гумор

Ти що давав корові Міха?

© Михайло Гафія Трайста, 26-12-2010

Таких корівок, як у вуйка Феріщака, не було на все село. Гарненькі-кругленькі, повненькі, як огірочки. Любо дивитися на них, аж виблискують шерстю, мов шовком. А молока вдоїть від них вуйко аж по дві-три дійниці нараз, та таке смачне і масне, що їси і не наїсися, і сметани досить, і масла та сиру, словом – всього нівроку.  
Злі язики почали плескати, що нібито вуйко Феріщак босоркун і тому стільки молока дають його корівки, бо він відбирає його від інших корів, а стара Товканиха присягала хрестом, що чула як вуйко на своїм горищі доїв терлицю, але мало хто їй вірив, бо всі знали, що стара любить брехати.
Бувало, питають вуйка люди, чим годує своїх корівок, що дають йому стільки молока, а він їм у відповідь:
– «Дай, коровко, молока, дай коровко масла... та з гузиці скотарико, бо єс ня не напасла...» Я прокидаюсь на зорях та іду з кошем на плечах в Царське Поле за ляшком та горошком, а сіль з кукурудзяною мукою не бракує їм з ясель. Тому мої корівки тільки що яєць не несуть та меду не роблять.  
«Розуміється на маржині ліпше від Боб’яника, який закінчив ошколу до марги», – хвалили вуйка люди. Тому багато разів, коли захворіє в когось маржинка, то зверталися до  вуйка за порадою. А вуйко чи розумівся на маржині, чи ні, але таку пораду дасть, що маржинка за день-два стане на ноги і більш не хворіє.
– Я те саме давав моїй Зоряні, – запевняв їх вуйко.
І так одного ранку прокидається вуйко Феріщак та іде до хліва, а тут з Острого Груника гойкає на нього Федір Дзвонка:
– Мой Міха-а-а!
– Го-о-й! – відгукнувся вуйко.
– Не знаю чи не з’їла моя корова павука, бо надулася, як доба, ти гостив колись таке, Міха-а-а?
– Гостив, Фе’, гостив, десь сім году тому-у-у.
– Ти що давав корові, Міха-а-а?...
– Лампи, Фе’, лампи-и-и...
Весь  день ходив вуйко Фіріщак сумний чи то через Дзвонкову корову, чи через інші неприємні спогади...
Аж тут на підвечір знову гойкає на нього Федір:
– Мой Міха-а-а!
– Го-о-й! – відгукнувся вуйко.
– Я дав корові лампи і здохла бідолаха-а-а.
– І моя теж після лампи здохла, Фе-е-е’!.. – відповів невинно вуйко і поплентався до хати.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Любов Долик, 09-01-2011

Яке питання,

© Tamara Shevchenko, 26-12-2010

З дитинства...

© Микола Цибенко, 26-12-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.36062502861023 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Петро Яценко «Нечуй. Немов. Небач». Український паровий панк
Кінороман «Нечуй. Немов. Небач» заснований на реальних подіях і біографії українського письменника Івана …
«Північний вітер». Роман в електронних листах
Чи може бути цікавою книга, що складається із самих діалогів? Так. І ще й якою! Роман «Північний вітер» …
Фішинг. Хто і як маніпулює вашим вибором
Книга «Фішинг. Хто і як маніпулює вашим вибором», перш за все, розкриває цікаві сторони зовнішнього …
Роман «Моя бабуся просить їй вибачити». Некваплива прогулянка майже шведським садом
Якщо якогось холодного зимового ранку вам закортить посміятися і поплакати, трохи (але не занадто) похвилюватися …