Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2462
Творів: 44121
Рецензій: 86063

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Сатира й гумор

«Як вовк з ягньом...»

© Михайло Гафія Трайста, 21-12-2010
– «Вони збудують доми й будуть в них жити, насадять виноградники і плоди їхні будуть їсти. Не будуть більше будувати, щоб інший там жив, не будуть більше садити, щоб їв хтось інший...» – читав старий Петро Финяк захриплим від тютюну голосом з Книги святого пророка Ісаї, раз у раз зиркаючи краєчком ока то на Івана Голомку, то на молодого Василя Курдея. Решта лісорубів не цікавила його, але ці два важливо, щоби почули пророцтво Ісаї, бодай так утихомиряться і не будуть  сильно ненавидітися між собою. А головно Голомка, старий та дурний, хто чув аби тілько цуйкав хлопцем? Не встигне бідний сісти на пігень*, а він курва до нього: «Ану, Васильку, поки припочинеш натеши трісок на розпал!», або «Ану, хлопчино, в тебе ноги молоді, скоч до колиби і принеси мені баґув!**», а по воду ні раз не посунув би свою жопу, а «Василю, бери і моє відро!». Жаль за серце бере, коли побачиш бідного хлопця пендулячи із дзвора горі дебрьов два відра води, а коли бідний хотів відмовитися, то Голомка виґанив його, як свиняче корито. «Ану дивись на бітанґу одного, ще му не висохло материне молоко під носом, а вже не покоряється старшому, шкода твого лиця, бельбасе остатній!»
Надворі дощ барабанив у дах, вітер посвистував розлючений, немов хотів перекинути невелику колибу лісорубів, але в середині було тепло і навіть приємно, хоча смерділо мокрими онучами й дешевим тютюном. Високі полум’яні язики піднімалися вгору, нібито хотіли заглянути в святу книгу, яку тримав Петро Финяк в руці і незважаючи на хропіння лісорубів продовжував читати: «Не будуть уже більше марно трудитися, ані дітей більше не будуть породжувати на погибель... І буде так, що перш, ніж вони візвуть до мене, я озвуся їм, вони ще будуть промовляти, а я їх уже вислухаю...» – натис Петро Финяк на останні слова і, зупинившись трохи, бо саме тепер слідувало головне пророцтво, яке повинні запам’ятати  його слухачі. Зиркнув на Голомку, який сидів за столом, цмокаючи великою люлькою й плюючи на затоптану землю, а потім зиркнув і на Кирдяка, який сидів неподалік вогню, що освітлював його молоде почорніле від сонця тіло й забруднену, колись білу, бавов’яну сорочку, продовжував:  «Вовк і ягня будуть пастися вкупі, і лев, наче віл,  буде їсти солому, порох буде харч змія. Не будуть більше чинити зла, ані шкоди на моїй святій горі говорить  – Господь Бог Саваоф!..» – закінчив читати Петро, і ставлючи святу книгу на полицю додав:
– Уявіть собі лиш – вовк і ягня будуть пастися вкупі! Скотина буде жити в мирі, а ми, люди, та не можемо... Гірш від того вовка катуємо нашого ближнього. Ой горе нашим душам!
Іван Голомка посміхнувся крадькома і ліг в ліжко. Знав він добре хто вовк, а хто ягня в прочитаному Финяком пророцтві. Та хіба він винен, що Курдяк такий бімбов, що ні баґу не хоснує, а про горівку ні мови не може бути... Сором великий, легінь до женення, а... Фе!
Надворі дощ непереставав дарабанити по ялових драницях, попадаючи крізь відкриття в стрісі прямо у вогонь. Великі краплини перетворялися в пару, яка піднімалася вгору тоненькими пасмами і зникала в темряві.  Люди спали, як мертві, тільки Голомку не брав сон. «Скотина буде жити в мирі, а ми, люди, не можемо... гірш від того вовка катуємо нашого ближнього. Ой горе нашим душам!» – дзвиніли в його вухах Финякові слова.
«А, щоб було б, якби він... так прямо, по християнськи, – як вовк з ягням?..» – блимнула у Івановій голові думка.
В протилежному кутку колиби зарипіли дошки. «Курдяк ще не заснув, а може б прямо сейчас?.. Так, тепер ліпше а то до ранку ще можу роздумати», – вирішив Іван і звернувся тихим голосом до Курдяка:
– Васильку!
– Га? – відповів квасним голосом Курдяк, думаючи, що Голомка хоче знову би йому чимось прислужив.
– Спиш?
– Та не сплю.
– Ти чув пророцтво?
– Чув, та...
– Ні Васильку, ні та!.. Воно так має бути. Я хочу, щоб ти пробачив мені, за всі обіди та неприємності, яких я тобі зробив. Більше не буду, Васильку, цуйкати тобою, ні сажею мастити, ні помиї в твої постоли лити не буду, а вечором сам собі буду ходити за водою, тільки прости мені!..
– Ви теж мені простіть вуйку! – озвався невинним голосом Курдяк.
– А я тобі защо? – здивувався Голомка.
– Та за те, що кілька разів ви мене гонили за водою, стільки разів я пішав у ваше відро...
– Що?! – крикнув несвоїм голосом Голомка. – А Бог би тебе побив із піманом темним! Н-н-н-у і жий з таким, як пише пророцтво – як вовк з ягньом...
* пігень – перекур
** баґув – тютюн

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

:-)

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Наталка Ліщинська, 22-12-2010

Занурююсь

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 22-12-2010

Антидідівщина...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Цибенко, 21-12-2010

:)))

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Tamara Shevchenko, 21-12-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.42477011680603 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ув’язнені у розстріляну вічність: «Бабин Яр. Голосами» Кіяновської
На горизонті спалахнули димки. Важезна, мов кит, курява нависла над розпеченим степом. Тиша зачаїлася …
Огляд роману Ліян Моріарті «Велика маленька брехня»
«З біса добра книжка. Смішна і страшна» Стівен Кінг Бестселер за версією The New York Times «Велика …
Нещодавні екранізації книг
Література і кіноіндустрія — взаємопов’язані сфери. За мотивами романів знято багато фільмів. Наша добірка …
Українські vs зарубіжні обкладинки
Обкладинка є тим імпульсом, який спонукає людину звернути увагу на книгу. Вона розповідає про ядро видання …