Ось йому 20, “дємбєль в маю”, на вулиці червневий ранок. Вони йдуть в магазин, добрати горілки, бо Вітюха, мудак, взяв тільки 5 пляшок на 9 чоловік, а йому, мудаку, грошей дали на ящик. Безсонна ніч, перегар з рота, триденна щетина і гордий погляд, таким тоді був Артур - безшабашним та молодим. Перед цим Вітюху всі шпетять, проклинають його слабкість до картярських ігор, яка вертається раз в рік, хтось навіть вішає небораці кілька запотиличників, але горілка від цього не множиться – потрібно їхати в магазин, або на «точку». Всі з лайкою шкребуть кишені і виходить ще на 7 пляшок. Вітюху проганяють, записуючи на нього борг 15-ти «фляндерів» і трійко хлопців вантажиться в авто з логічним наміром гайнути до магазину. Мотор старенької шістки при цьому глохне, не дотягнувши якихось 500 задрипаних метрів до найближчого міні-маркету і водій Ціня тяжко зітхає, відкриває капот і починає там щось шпортати.
Та навіть це не псує загальну ейфорію літа і за 10 хвилин вони вже сперечаються між собою, яку горілку брати, а пара волошок дивиться на нього з-за прилавку алкогольного відділу. Він щось говорить до їх власниці, жартує, друзі без дозволу витягують пиво з холодильника, розбивають при цьому дві пляшки об кахляну підлогу і пробують боком вийти там, де прохід заборонено. Інша продавщиця репетує, хапає Кольку за руку, вимагає гроші. А волошки все дивляться йому в п’яну душу, висотуючи хміль.
Ось він вже йде поруч неї, проводить додому і натикається на ту компанію.
– Це наш район і баба наша, – цідить крізь гнилі зуби один з них, спльовуючи слину Артурові на кросівок.
– А де бірка?, – скоромовкою говорить Артур, згадавши військову науку. Очі гарячково шукають кому першому зручніше затопити по фейсу, бо повітря навколо розжарене і на «фєні» ніяк не зїхати.
Від першого удару йому зриває дах, чути чийсь лункий зойк, щось тепле стікає з брови щокою, а в роті неперевершений присмак свободи.
Майже тиждень він вилежувався на лікарняних простирадлах, курив і тинявся довгими коридорами. Вона кожен день приходила в своїх легеньких платтячках, приносила апельсини в червоній павутині, цукерки, іноді банани. В той момент йому заздрила вся палата і навіть кілька сусідніх.
А потім були цілунки в суцільній темряві її кімнати і блукання рук по дівочій шкірі. Були ще бійки. Тоді в Артура прокинулась затятість, коли йому вкотре доводили, що «баба зайнята». Ні, він не боявся. Його звір вперше дав про себе знати. Він підбив хлопця озброїтись. І Артур дістав шокер. Потім він запросив допомоги в своїх. Одного дня вони підстерегли Гнилозубого, кинули його в машину і вивезли за місто. Майже годину мучили шокером. Певно з пристроєм було щось не те: недостатньо напруги на виході, абощо, бо розряд лише примушував смішно дригатись дебелого хлопчину, свідомості він не втрачав, а лиш говорив – швидко та нерозбірливо, обіцяючи війну. Але побачивши, що відпускати його ніхто не збирається, а натомість Ціня дістає з багажника пластикову пляшку з бензином – по-справжньому злякався. Корчачи гримаси ватажок дав слово більше не чіпати Артура. І, забігаючи наперед, свого слова таки дотримав.
Кілька місяців злетіло спокійно. Дні тяглись, як гума, рівно до того моменту, коли Артур побачив як інший дере його волошки, обперши об стіну. Тоді він чітко провів для себе жирну лінію між висловом «баба зайнята» і ненаситністю її тіла після двох годин любощів в минулому. Ті звуки в нічному кошмарі закрались під саме серце, туди де відкладається все хороше. Якийсь нелюдський хрип, що переходив то в ритмічне, притишене виття, то в натужний шемріт.
Він стояв, витягнувшись струною і вперше в житті не знав що вдіяти. Біль в ребрах та руках, який він терпляче зносив, був заради ляльки. А може заради себе? Задля потіхи власного самолюбства? Так чи інакше та жертва множила Артурове «я» стократно і примушувала хмеліти від власної величі. А зараз його били тими звуками, як ще ніколи в житті, просто возили по ріллі писком і всередині все стогнало від розпачу.
Вдома, стоячи під струменями гарячої води, він відчув, як порожнеча всередині все шириться, як злам земної кори. І терміново виникла потреба наповнити себе натомість, будь чим: колесами, алкоголем, травкою чи анашою, бо в уяві стояла вона: спітніла і прекрасна, що тислась до грудей у дикому вихорі спраглого злиття.
