Ти такий грубий, що тебе втримати важко. Це так дивно... Чим більшим ти ставав, тим намагався займати менше простору. Ти сідав на попічні, гойдався і привітно посміхався.
Спочатку було страшно, ти довго налаштовувався, трішки розсовував фіранки, а потім виключав світло. Твій мозок вимальовував контури, темрява…зіниці розширювались…адаптація..кутики подушок..сексуальне виснаження.
Ти кипів наче чайник, заливаючи окропом оточуючих, розбавляючи занадто контрасні кольори.
Ти багато пітнів, з тебе виходили страхи. Спочатку зривався, захекано перераховуючи чи всі по місцях, потім стало звично.
Мені потрібно переодітись, вийдіть будь – ласка!
