Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2518
Творів: 45411
Рецензій: 88852

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Сатира й гумор

Двері (для конкурсу)

© Михайло Гафія Трайста, 13-12-2010
Наближався Святий Новорічний Вечір – Василя. Хоч цілий день було ясно – сніг блищав на сонці аж очі боліли, але на під вечір насунули снігові хмари і оповили небо. Сонце сховалося і посипав сніжок. По теплих хатах господині готували вечерю, що їм до того, що надворі холодний вітер і паде мокрий лапатий сніг? Вони собі вертяться-крутяться по хаті, веселенькі, як ті зозулі навесні, бо вечерю до Святого Василя треба обов’язково готувати з гарним настроєм, інакше їда не вдасться, а це погана прикмета.
Василина Шметелиха знала це добре, але як вона могла бути веселою, коли її Ілько повернувся з бутина п’яний, як дранка, з порожніми бесагами і без грошей? Горе її души з таким «газдою» – пройдисвіт один! А до того сьогодні мусіла позичати від старої Дрімушихи півлітра олії, а хто позичає в цей день, той весь рік жебратиме –говорять старі люди. Але що мала робити бідна? Мусіла готувати пісну вечерю. А  Ілько собі лежить на ліжку та стогне. Коли питає його Василина де дів гроші, то таке меле, що аж вуха в’януть.
– Пішов би хоть дров нарубати – три дни свято, а дривини ні за псом кинути!
– Га?
– Не гакай, лайдаку, бо хосна з тебе, як з пса сала!
– Забий писок, Васили’, бо!..
– Бо що? Посмів би ти руку підняти на мене в моїй хаті, га? Тут нічого не є твого, окрім вошей у сорочці. Як залишив хату мій Василь небіжчик, так і стоїть, треба було мені за тебе виходити заміж? Що ти придбав коло хати, що?.. Нічого!
– Як?!.. – заревів не своїм голосом Ілько. – А двері?!.. Двері хто купив, га?
– Сра...ся на твої двері!
– Що?! – закричав Ілько розлючений і підскочив до дверей. – Ти смієш сра...и на мої двері! Я тобі покажу!..
Сухлоби захрустіли-зарипіли і в хату бурхнуло завірюхою, а Ілько побіг вулицею, як навіжений з дверима на плечах.
– Бійся Бога, чоловіче! – кинулась за ним услід Василина. – Вертайся додому, повечерямо, я й горівки купила для тебе, а ти?...
– Га? – зупинився Ілько.
– Горівки, кажу, купила, – повторює Василина.
– А не будеш більше ср...ти на мої двері?
– Не буду, Ільку, не буду!
– Так би ти знала, що твоя хата не варта ні гнилої цибулі без моїх дверей! – сказав задоволено Ілько і повернувся з дверима на плечах до хати.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

Смішно, хоч плач...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Tamara Shevchenko, 17-12-2010

Запахло селом...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 15-12-2010

Достойний твір...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Цибенко, 15-12-2010

Куди не кинь оком, то - Ілько!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Пані Дереза, 15-12-2010

Мудрий Ілько

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Надя Позняк, 13-12-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.1595649719238 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …
«Сліпі убивці» вигаданих і справжніх світів
«Сліпий убивця» Марґарет Етвуд — приклад «шизофренічного» наративу, у якому один герой розпадається …