Новий Рік. Це час коли люди збираються у маленькі (або трохи більші) купи, і веселяться так, наче відтягаються за увесь рік. Власне, от ті зграї схожі на скажених світлячків. Бо у всіх очі світяться від нових надій та сподівань. Усі весело розмахують бенгальськими вогниками, обпалюючи іскрами кінчики пальців. Совгаються по слизьких дорогах, роблять ангелів на снігу. Загалом усі веселяться. Окрім мене.
Цього року усе, як завжди. Я, мама, тато, телик. Спочатку наче нормально. Я прикрасила ялинку новими саморобними іграшками, причепила на верхівку велетенську зірку (до речі не в тему). Потім збігала до магазину по дитяче шампанське... По усміхалась касиркам, що норовили мене вбити. (Вони саме збирались дивитись "Іронія Долі" по кишеньковому комп'ютеру охоронця у дивній кепці). Кинула винуватий погляд на супермаркет і прогулялась до дому. Кілька паяних шайок і самонадіяних дівчаток, що впевнено крокувала на зустріч "коханню" - ось і усі пригоди. Я зовсім не відчувала, що скоро північ. Прийшла до дому десь о пів на дванадцяту. Батьки давно заснули за переглядом якихось "святкових" концертів, що кожного року крутять на телеканалах. Мокре від снігу пальто було неуважно кинуте на стільчик. Старі як світ, черевики з грязним снігом акуратно покладені подалі від очей. Першим ділом - виключила зомбоящик, друге - взяла кілька мандаринок, трофейне шампанське і миску якогось салату. Мене чекали важливі справи. Варто було лише дочекатись півночі. Дві кружки (як не банально) були до вінець наповнені солодкою шипучкою. "Що ж, вип'ємо цього незабутнього напою (під назвою "Солодкий персик") удвох, мій уявний друже, і загадаємо якесь бажання... ну ось, так я й знала, ти знову нічого не придумав? Завжди мені приходиться. Я хочу, щоб нарешті щось сталось!" - впевнено проговорила я. І о чудо! Моє бажання виконалось! Я вперше за своє життя вилила усе шампанське до салату. Ну ось.... Отак завжди. Беру тарілку з мандаринами у руки, кидаю сумний погляд на мою мрію, чортихаюсь про себе і йду спати.
Отакий у мене Новий Рік і такі здійснення бажань. Наступного дня, з тарелі підозріло зник салат, а моя кішка не на жарт обблювала усе моє ліжко. Але незважаючи ні на що, я все ж вірю, що моя мрія здійсниться. Бо Новий Рік - це час, коли може статись усе.
P.S. Моя мрія. Відсвяткувати Новий Рік у космосі! Я неодмінно сподобаюсь інопланетянам.
