Це був один з безтурботних, зимніх вечорів. На дворі вже лежав сніг, не великий, але досить щоб впасти в ностальгію за дитинством, за всім тим життям яке вже минуло й ніколи не повернеться... Ми сиділи разом на дивані, й попивали якесь грузинське гаряче вино, з медом й корицею. Я не люблю алкоголь, він надзвичайно несмакує мені, але це гаряче вино було надзвичайно соковите й я пив його з насолодою. Тихо грала якась стара група, чимось нагадувала Pink Floyd тільки ще повільніша, вона ніби заповнювала тишу в кімнаті й зимову атмосферу.
Вино - це дуже дивна річ, я не встиг помітити як ми вже лежимо один біля одного в обіймах. Я тримав її настільки сильно й в одночас настільки легко... Я провів правою рукою по її гарним, мяким, темним волоссям. Мені було приємно дивитись їй в очі. Я поцілував її спочатку в ніс, далі в її солодкі губи, це було настільки приємно... вона також вцепилась в мене своїми ніжними ручками. Ми перевернулись, вона опинилась на спині й ми продовжували цілуватись, інколи навіть здавалось що вже немає чим дихати, але тобі ніби вже й непотрібно це повітря, ми вже як одне ціле, хочеться ще сильніше прижатись один до одно, хочеться відчути тіло один одного. Наші руки починають шукати клаптики голого тіла, щоб відчути це тепло, яке випромінюють наші тіла. Через деякий час, мої руки вже були на її мяких, теплих й ніжних сідницях. В той момент ми розуміли, що вже немає мого тіла, її тіла, це все про наше. Я вцепився в неї ніби в шоколад, який я так сильно люблю :) вона інколи мені його нагадувала, своє. солодкою шкірою. Я помітив що на дивані вже більше нічого немає, всі подушки й покривало було на землі. Складалось враження що якась одна думка випереджає всі інші, й ти нічого не можеш думати в той час, ти не хочеш щоб це скінчилось. Й немає жодних сумнівів що ми щось робимо не так, це просто було велике й чисте щастя.
Мені хотілось просто цілувати її все тіло, її груди, ми розуміли одне одного з пів руху, ніби тільки починаю щось робити, й відразу її тіло саме підстроюється. Це був наш світ, наш маленький світ, в якому були тільки ми двоє, й могли в тому світі творити все що тільки захочемо, все на що тілкьи вистачить нашої фантазії... Коли я поцілував її живіт, такий ніжний й неменш солодкий, ммммммм, я б його просто зїв :) вона обіймала мене за плечі, ми відчували один одного настільки сильно, що навіть у всьому світі не можна знайти порівняння. Я відчував кожен її подих, кожен рух, відчував, кожну ту частинку насолоди яку вона отримує від мого поцілунку, й від моїх обіймів, й вона відчувала це все так само, це ніби безкінечне кохання. Мені було більш приємніше робити приємне їй, а їй мені... інколи це навіть було схоже на якесь змагання... інколи ми не могли зупинитись, ми могли так до ранку крутитись, в тому солоді...коли ми вже були без верхньої половини одягу, я поцілував її в груди, її тіло від цього аж здрогнулось... вона сильно стисла своїми руками мої плечі.. мені ще більше схотілось цілувати... Тоді вона підняла мене й викрутившись була вже на мені, притиснувшись до мого тіла... Ми не переставали цілуватись, при кожній можливості наші губи пересікались...торкались одне одного, цей дотик був настільки приємним...
Цього просто в житті не можна пропустити...
Після гарячих обіймів й поцілунків, наші тіла вже майже палали від дотиків... незабаром ми вже були без обягу...без жодних сумнівів...
Це був не просто вечір, це......це життя......
p.s. це вигаданий спогад, не сприймайте це реальним, але у всьому є доля правди ;)
