Прийшла весна й дощі у ногу з нею
І усвідомлення того, що нам в житті до самого кінця лишилась тільки сигарета.
Ми скуримо її до половини…бо в іншій половині, наш рак на двох з тобою.
Думками десь у посмішці з картини, яку побачили в брудному перевулку, подерту та забуту.
Весна нам пахне свіжими дощами, а дощ весною, що прийшла.
Й під проливними як стояли, коли стікала з нас вода, дивились тихо на людей,
Людей, що дивні та смішні. Людей, які ховаютьсь в будинки а то й відкриють парасольки та заховають брудні свої тіла під мнимий прихисток, та душі їм не захистити.
А ми стояли під дощем, що омивав тіла і душу нашу, що мов цигарка. Така ж одна на двох, її ми теж скурили десь на половину, всього за мить єдину.
Дивились на людей та посміхались і божевільно разом ми сміялись.
