Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2518
Творів: 45412
Рецензій: 88864

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Сатира й гумор

«Для експорту»

© Михайло Гафія Трайста, 24-11-2010
Мирон Гусар та Павло Мочарник у велику приязнь зайшли, навіть десь покумалися. І так, куме вправо, куме вліво, жили собі в мирі та злагоді.
Та біда не ходить по дубах, а по людях, кажуть старі. Знайшлася і поміж ними ворожнеча, та все через те кляте кіронство.
Правда, єврей Грімфер хотів Павла Мочарника на кірона ставити, але Павло вперся: «Мій батько кіроном не був, мій дід кіроном не був, чого ж мені в кірони пертися?». Відмовився. Та коли почув, що кіроном став ніхто інший, як його кум Гусар, то мало не впав.
– Куме, таж бо ви неписьменний, як то ви в кірони...
– До біса мені те письмо! – перебив його Мирон. – Хіба ви не знаєте, що як запишеш пером, то не витягнеш ні волом? І навіщо мені письма? Кіроном бути – значить вміти тримати людей в руці, вести верх над ними.
– Воно так, куме, але як люди дізнаються, що ви неписьменний, то не будуть поважати вас.
– Люди не знають, що я неписьменний, а ви, куме, не проговоріться перед ними. Побачите, я буду мати гадку, щоб вам було добре, – пообіцяв йому Мирон.
Та через кілька днів Павлові на долонях мозолями виходило те добро. Не дай Боже свині роги! Мирон робив ними, як волами. Не встигнуть люди на пігень сісти, як він вже горланить:
– Довгі ціґаретлики у вас – курите та курите, ану до роботи!
І так цілий божий день гайтує ними.
Не витримав Павло своєї обіцянки. З ненависті до Мирона виказав людям, що той неписьменний. Та одним не вірилось, щоб кірон не вмів писати та читати.
– Як то може бути, аби він такий нерепаний? Я цьому не повірю, поки сам не переконаюсь, – сказав старий Попович.
– Я вам покажу наочно! – посміхнувся Павло.
Наступного тижня прийшов наказ, щоб всі рівні колоди ставили окремо і писали на них крейдою «для експорту». Павло взяв крейду і написав на одній кривій, гнилій колоді «Мирон дурень».
– Хто це написав! – крикнув роздратований Мирон, коли побачив колоду.
Всі лісоруби остовпіли. Навіть Павло трохи перелякався. – «А якщо цей між часом навчився письма?» – тьохнуло в ньому.
– Хто це написав, кому говорю?!
– Я! – відповів Павло.
– Ти здурів писати на цьому гниляку «для експорту»? Ану зітри скоро!
Лісоруби реготали, аж за животи трималися, а старий Попович пішов вечором до Грімфера і доповів йому, що люди не будуть працювати під кіронством такого лайна, як Мирон, що ні письма не пізнає.
Грімфер назначив Павла на кірона.
– Мій батько кіроном не був, мій дід кіроном не був, а я буду! – погодився Павло.



Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Алла Грабинська (allagrabinska), 26-11-2010

:-)

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка Ліщинська, 25-11-2010

Коротко і влучно...

© Микола Цибенко, 24-11-2010

Дідівська оповідка

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© , 24-11-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.9532408714294 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …
«Сліпі убивці» вигаданих і справжніх світів
«Сліпий убивця» Марґарет Етвуд — приклад «шизофренічного» наративу, у якому один герой розпадається …