Заклеюєш себе пінопластом, ховаєшся від людства, від їх пронизливих поглядів і придуркуватих запитань. А у мене скоро будуть котенята)))Такі круті, з мокрими носиками і м'якенькими подушечками на лапках. Не хвилюйся, твій пінопласт не довговічний . Його поїдять миші, а мої котенята поїдять тих мишей , нічого не буває вічного.
У твоїй голові живуть мурахи, вони жують цілодобово твою злість, твою недосоконалість. Це ті, що час від часу запрошують тебе у танок і просять поцілувати наніч. Вони зацікавились тобою ще з тих пір, як ти перестав носити шкарпетки і посміхатись оточуючим.
Одного ранку,ти прокинешся і помітиш, що в тебе пів голови відросло і що ти наполовину блондинка, і батареї в хаті холодні, і кульки поскладані хаотично.
І невідомо куди поділись котенята. Напевно, образились, що їх ніхто не помічав. Вони ж поз'їдали твоїх пінопластових мишей. І дарма, що ти погодинно репетируєш своє життя.Тобі нададуть декілька чистих сорочок, з гарно спрасованими комірцями і манжетами. Ну і трохи додаткового трафіку.
