НА ПОЗИТИВІ
— Хто це там стоїть з косою,
Може Смерть прийшла за мною?
— Поживи ще, чорнобровий,
Я - інспектор податковий!
САМОРЕЦЕНЗІЯ
На розгляд рецензента подано художній твір, що належить до жанру коротких віршованих форм і має назву «На позитиві».
Твір було розглянуто під різними кутами зору, що є реалізацією принципу комплексної оцінки для досягнення максимальної об’єктивності та неупередженості.
Твір невеликий за обсягом, однак автору вдалося розгорнути широке полотно взаємовідносин серед окремих соціальних груп українського суспільства, кількома виразними штрихами виявити їх емоційну складову та гостроту внутрішнього напруження.
Один з героїв вірша, вочевидь підприємець, намагається розгледіти, хто ж прийшов до нього і робить помилковий висновок, що це – Смерть. Його рішення ґрунтується на зовнішніх ознаках – косі. Однак, як бачимо далі, він помиляється, адже з подальшого розкриття теми, насправді до нього прийшов податковий інспектор.
Чому ж головний герой робить такий хибний висновок? Можливо, проблема полягає у тому, що він вже забув, як же насправді виглядає податковий інспектор. І дійсно, це могло статися за останні роки функціонування спрощеної системи оподаткування, коли потреби у таких візитах з боку податкової відпали природнім шляхом.
Хоча є інша версія: за таких полегшених умов для підприємництва, наш герой розслабився і повністю втратив пильність, що свідчить про його природну безпосередність, що в даному контексті виглядає як слабкість, тимчасове запаморочення чи навіть безвідповідальність.
То ж і ввижається йому, що його гість, який вочевидь робить свій візит на хвилі застосування нового Податкового кодексу, виглядає як міфічний персонаж, що лякає як своєю потойбічністю, так і невідворотністю.
Сам же податковий інспектор, образ якого демонізовано підприємцем, насправді не такий страшний, як йому здається. Навпаки, в своєму короткому зверненні (цитую: «...поживи ще,чорнобровий»), прослідковуються добрі наміри податкового інспектора. Він прийшов не для того, щоб завдати фатального удару, навпаки, пропонує ще і пожити, і попрацювати. І це вірно з будь-якого погляду: з державного – якщо підприємець помре ( не дай Бог!), то хто ж буде сплачувати податки, ну і з чисто практичної – до кого ж буде тоді ходити податковий інспектор? Хіба що до такого самого податкового інспектора, де вони будуть за чашкою чаю згадувати добрі старі часи епохи недорозвинутої податкової системи, коли підприємець собі працював, бо обліку було мало, а єдиний податок був цілком підйомний для сплати, а у податківців була спокійна робота, без нервів і перенапруження.
У що вилився візит інспектора до головного героя, невідомо, адже вірш закінчується. І неясно, чи збирається автор продовжити тему, наприклад, створивши цілий цикл творів, чи може навіть написати поему?
Однак, застосовуючи метод аналогій, можна припустити: небагатьом вдавалося уникнути візиту небажаної гості, якби це дійсно була вона. Тож вберегтися від проникнення податкового інспектора на захищену Конституцією територію, судячи з усього, не вдасться. По факту, саме ці дві особи отримали найвищу індульгенцію на візит, хоча і з різною метою, про що, зокрема, можна дізнатися з рецензованого художнього твору.
Що ж можна порадити автору, якщо він наважиться на продовження цієї, відверто скажемо, важкої, маловивченої і можливо, небезпечної теми?
Наприклад, турбуючись за психічне здоров’я підприємця, розвинути тему його візиту до психотерапевта чи там якої бабки, адже небезпека прогресування галюцинацій може привести до небажаних наслідків. А у нього ж напевно є родина, батьки, які потребують догляду. Зустрічати гостей, які, хочеш не хочеш, а таки прийдуть, потрібно при здоровому глузді і у врівноваженому стані. Лише за таких умов можна адекватно оцінити масштаби проблеми, яку приніс з собою візитер, і відповідно, правильно прореагувати, ціною мінімальних втрат.
А окрему частину майбутнього твору можливо присвятити реорганізації свого бізнесу за нових умов, або висвітлити історію про те, як підприємець буде звертатися до аудиторів чи інших консультантів.
В кінці кінців, не відкидати звичайного людського, в результаті чого автор може використати ідею такого сюжету: підприємець і податківець разом розпивають мирову, щедрий господар обдаровує гостя корпоративними презентами — кілечком ковбаски, півлітрою, знижкою на повторний візит, і побратавшись, вони розходяться, щоб зайнятися своїми справами. Підприємець, щоб заробляти на утримання себе, родини і того ж таки інспектора, а інспектор – вести облік податків, без крайньої нужди не виходячи зі свого офісу. Доречно в процесі роботи над лексикою, для ілюстрації цієї тези звертатися до народної творчості, як то: «Небажаний гість — гірше татарина», чи інших, не менш влучних висловів українців.
В цілому поетичний твір можна вважати актуальним, а також таким, який узагальнює стан частини українського суспільства після прийняття Податкового кодексу.
На завершення рецензії хочеться побажати міцного здоров’я та творчої наснаги автору, героям його твору, всім читачам, а також рекомендувати твір для вивчення у всіх навчальних закладах, де вчать на підприємців і податківців, як на лекціях, так і для факультативної роботи.
Автор і рецензент (підпис)
