Ми кружляли у легкому танці, то зближались, то віддалялись...
Вона, немов навмисно робила це, бажаючи мене розпалити чи намагаючись не піддатися надмірній пристрасті самій. Хоча в той момент це не мало особливого значення – була лише музика, танець і наш рух у єдиному ритмі. З висоти пливкого часу здається, що дії і слова підкорялись тоді елементарному природному інстинкту. Покликом пращурів ми були кинуті один одному в обійми. Мелодія, чутна лише нам, звучала у битті сердець, сплетінні рук, запаху волосся. Здавалося, що її і моє тіло потрапили у в’язку рідину, що огорнула нас і була невидимою зовні.
Ми борсались і намагалися вибратись за допомогою вигинів власних тіл, звивалися мов вужі і падали як круки у невідомість. Ми були виснажені фізично і живилися силою з потойбічного джерела.
Потім я танцював з іншою дівчиною, не менш приємною, з м’якими і теплими стегнами, яка постійно повторювала, що в неї вже є хлопець.
Я відповідав на те:
- Це всього лиш танець!
Але я брехав, то були не просто танці, то було приховане бажання, виклик і поклик одночасно, інтимний притиск і кружляння у розпущеності відчуттів. За тим я підхопив її на руки і поніс в іншу кімнату на ліжко, одпихнув ногою двері і поклав її на покривало. Ми перемовились кількома словами, а потім увійшла її подруга і я лиш усміхнувся у їхні спини, так швидко вони пішли.
