Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2535
Творів: 45761
Рецензій: 89541

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка

moon advantages

© Kateryna, 23-08-2005
Божена Кульовська
Місячні Сторели.
Одного разу маленький Танака прийшов в гості до свого друга Янци, власника маленького китайського лялькового театру.
- Ось, і мій маленький друг прийшов. - сказав, відкриваючи двері Янци. - Заходь допоможеш мені складати речі.
- Навіщо складати речі?  - запитав Танака.
- Я переїжджаю в інше місто. - відповів Янци.
- Чому? До кого я тепер буду приходити і бавитись театром. - мало не заплакав маленький Танака.
- Не хвилюйся Танака, я тобі залишу декілька ляльок, які ти сам вибереш. - заспокоював Танаку Янци. - Будеш згадувати про старого доброго Янци і час, який ти провів з моїм ляльковим театром. А зараз іди і вибери ляльки, які ти хочеш взяти. - попросив Янци хлопця.
Звісно, Танака хотів залишити весь маленький ляльковий театр, але можна вибрати кілька ляльок. Шкода, що старий Янци виїжджає. І з гірким присмаком на душі та з маленькими крапельками сліз Танака пішов до своїх улюблених іграшок, щоб із ними попрощатись та вибрати декілька на пам’ять.  Іграшки, як завжди лежали в великій чорній валізі, до якої Янци прикріпив маленькі коліщатка, щоб легше було перевозити цей маленький театр. Ляльковий театр - це був зміст життя Янци. Він виріс в родині митців, які заробляли на хліб театральним мистецтвом. І тільки Янци придумав свій маленький ляльковий театр, з яким подорожував по всьому світу. Останні п’ять років він жив у великому місті Тіот. Де збиралось багато дітлахів на вистави, які показував Янци і Танака. Танака був хлопчиком з сусіднього дому. Вони познайомились під час вистави. Танака був дуже здібним хлопчиком і його цікавило все незвичне. І одного разу після закінчення вистави Танака підійшов до Янци і попросив, щоб той показав йому як працює театр. І від тоді вони стали великими друзями.
- Усе це згадував Танака, коли прощався з іграшками. Як раптом знайшов на дні валізи дивну чорну коробочку.  Він підійшов до Янци, щоб той показав, що в ній заховано.    
- А, ця коробочка, я забув про неї. Зараз я тобі розповім, що в ній знаходиться. І, відкривши коробочку, Янци, показав Танаці дивних ляльок, які мали різні вирази обличчя і були одягненні в різнобарвний одяг. І Янци розпочав свою розповідь:
-Було це не так давно. Коли на місяці росли дикі дерева. а на землі співали птахи. Хоча птахи співають на землі і тепер, однак на місяці вже  сто років як не ростуть дикі дерева. Тоді, як росли ці дерева місяць населяли розумні істоти, яких всі називали місячними Сторелами. Зовні вони були подібними на людей. Оскільки місяць невеликий, то їх було небагато. Усього тисячу жителів. Жили вони в гумових палатках.  Плем’я Сторелли жило мирно. Місяць колись був невидимим тому, ніхто не знав, де він знаходиться, крім Сторел його ніхто не бачив. Однак, одного разу імператор Сан Ху - наймогутніший імператор планети сонце, впав в немилість своїх підлеглих і вирушив шукати притулку в найдальших місцях галактики. Він зійшов з трону, як пізнє, налите промінням сонце. Він уособлював мир та злагоду. Спокійною ходою він направився до корабля, що з підлеглими, чекав на нього.
- Я покидаю вас на завжди - уклонившись всім жителям планети, сказав Сан Ху. І сів у човен. Довго плив він на кінець галактики, там, де не видно Сонця. І
нарешті вони втомились ховатись від сонця. Тому вирішили зупинитись у вільному просторі. І раптом чарівний промінчик вказав шлях на планету Сторел, тобто на Місяць.
І так на планеті Сторел з’явився чужинець. Спочатку сторели були здивовані і розглядали одяг і корабель чужоземців.
- Імператор сонця Сан прийшов з миром і просить у вас притулку, ваша високосте, принцесо Сі . - сповістив слуга імператора сонця Чата.
Принцеса спочатку не повірила, що до них на планету прибув якийсь важний чужопланетянин, тому вирішила сама подивитись на імператора.
Імператор сонця Сан чекав при вході. Коли відчинились двері  імператор, побачивши красу принцеси був вражений. Він схилив перед нею голову і сказав
- Я прийшов до Вас просити притулку на вашій планеті, я не заподію Вам лиха в знак на це я кладу перед Вами свою величну зброю. - і склав імператор перед нею зброю, так само вчинили всі імператорські слуги.
- Так, але поясніть як Ви знайшли нашу планету, загублену в галактичних тьмах і туманах. - запитала принцеса Сі
- Шлях до Вашої прекрасної планети вказав нам чарівний промінь. - пояснив імператор. -  Прийміть нас як жителів своєї планети. Ми будемо працювати разом з вами. - попросив Сан  
- Віднесіть цю зброю до моєї скарбниці. - наказала принцеса своїм слугам.
- Які дивні речі, - дивувались сторели, які ніколи не бачили зброї.
- Якщо ви маєте добрі наміри, тоді ми Вас приймемо і дамо житло. Будете допомагати нам будувати дамбу, для того, щоб затримувати холодні вітри з півночі. - сказала принцеса Сі.
І так розпочалось життя на планеті Сторел для імператора планети сонця Сан. Він як і всі мешканці планети працював на дамбі. Але, його не покидала думка про рідну планету. І кожен день він думав про свій знедолений народ. Одного разу, проходячи повз покої імператора принцеса Сі почула таку розмову:
- Я не можу забути свою рідну планету. Кожен день мене тривожить думка, що мешканці моєї планети потерпають від цього тирана Су. - сказав гірко імператор.
- Ми нічого не можемо вдіяти Ваше високосте. Ми всі вас щиро підтримуємо і не можемо змиритись з думкою про те, що на нашій планеті твориться безлад. Тому нам краще змиритись з долею і доживати віку на цій Богом забутій планеті. - підтримав імператора перший слуга.
- Ми не повинні падати духом. Ми повинні боротись - закликав молодий воїн з війська імператора. Для нас найдорожча на світі наша Батьківщина.
Почувши це, принцеса збентежилась. Вона прийшла в свої покої і почала роздумувати як можна помогти цим нещасним мешканцям планети Сонце.
- Я бачу Вам не спиться Ваше високосте.  - сказав, заходячи старий радник принцеси Хо. - Чому ви не покликали мене на пораду, як прийняти чужопланетян? - запитав Хо.
- Вибачте мені, я була так захоплена звісткою про їх приїзд, що все…
- Я бачу, що ви зараз не менш захоплені імператором сонця Сан - замітив старий Хо. - Це Ваша справа. Але не кликані гості це завжди недобре. - сказав Хо.
- Що ви маєте на увазі? - запитала принцеса Сі.
- Я маю на увазі те, що життя на нашій планеті зміниться. - сказав Хо. - Так заповідали наші предки в Великій книжці.
- Як зміниться? - здивувалась принцеса Сі
- Все залежатиме від Вас та Ваших указів. - пояснив Хо. - Тільки пам’ятайте, що чужинці ніколи тут не приживуться. А зараз я Вас залишу. - сказав Хо і покинув покої.
Так минула ніч, наповнена роздумами про чужопланетян та їхні розмови. Принцесі подобався імператор Сонця. Він був величним і красивим. Не подібним на сторел. Від нього віяло дивним теплом. Тому принцесу непокоїла думка, що йому тут не затишно. Вона все намагалась робити, щоб чужопланетяни почувались добре. Вона надала їм окремі покої, годувала вишуканими стравами, хоча імператор не наполягав, а навіть відмовлявся від цих розкошей. Одного ранку, сидячи на своїй веранді принцеса роздумувала, як вона може допомогти своїм гостям. І вона підійшла до імператора з такою розмовою.
- Я знаю, що вас непокоїть життя на вашій планеті. Я гадаю, що я можу вам допомогти.
- Допомогти, але як ви це можете зробити. Я вже починаю привикати до думки, що мені ніколи не побачити своєї планети, своєї землі.
- Я можу дати вам своїх воїнів. - запропонувала принцеса Сі.
- У вас немає воїнів, звідки ви їх візьмете. - запитав Сан Ху. - Ваші мешканці ніколи не бачили зброї.
- Це не біда, ви їх можете навчити бойовим мистецтвам.  - сказала Сі.
- Але їх надто мало. Навіть, якщо ми зробимо з них великих воїнів, ми не зможемо боротися з армією Сян Лі. - сказав на це Сан Ху.
- Я вам кажу, що зможемо. - відповіла принцеса Сі. - Тому я завтра ж накажу, щоб ваші воїни розпочали навчання. Нам не можна гаяти ні хвилини.
- Але, навіщо ви нам хочете допомогти. - запитав Сан Ху.
- Це справа всього мого життя. Ви не знаєте, як на нашій планеті нецікаво жити. Коли ви пройшли на неї, я зразу подумала, що це знак до змін. Я хочу, щоб мешканці цієї планети змінились. Щоб вони не були такими сірими. На нашу планету колись давно наслали закляття. І це єдиний шанс його зняти. Ви не повірите, як для нас це важливо сказала принцеса Сі.
- Ти маєш рацію. - сказав Хо. - Послухайте її імператоре.  
- Не знаю, що і сказати. - відповів імператор.- я буду думати всю ніч і завтра Вам все скажу. - і імператор покинув покої принцес Сі.
- Ви хоробра принцеса. - сказав Хо. - ще ні один правитель не відважувався на такі кроки.
  - Я знаю на що іду. - впевнено відповіла принцеса.
Довго думав імператор над пропозицією принцеси і вирішив порадитись зі своїми слугами.
- Якщо вона згідна нам допомогти, то ми не повинні втрачати такий шанс - сказав молодий воїн.
- Принцеса Сі мудра жінка, я думаю, що вона знає на що іде. - роздумував слугу Чата.
- Ми згідні на вашу допомогу. - сказав імператор сонця. - Ми приймемо будь-які ваші умови.
- Умови в мене такі: ви повинні навчити мешканців моєї планети бойовому мистецтву, - сказала принцеса.
Наступного дня імператор і його слуги почали навчати сторел бойовому мистецтву.
- Вам це потрібно для того, щоб допомогти цим чужопланетянам повернутись на їхню планету. - звернулась принцеса Сі до своїх мешканців. - Ви повинні можете стати величними воїнами і пробачити інше життя, інших людей.
Після двох тижнів навчання імператор Сан Ху прийшов до принцеси Сі і сказав:
- Я вражений результатами, які показують ваші мешканці, вони за два тижні пізнали майже всі секрети бойового мистецтва, я ніколи не мав таких здібних учнів. Мені навіть здається, що в них закладений якийсь незвичний дар.
- З ними ви переможете, ви не помилитесь, якщо візьмете їх з собою в бій. - відповіла принцеса з сумом на обличчі.
- Ви засмучені, - помітивши, краплини суму на обличчі принцеси, запитав Сан Ху.
- Не знаю чи маю, я це говорити. - почала принцеса. - Але є одна важлива річ, яка допоможе вам перемогти на своїй планеті.
- Я хочу знати, що ви маєте на увазі, я помітив, що ви ходите засмученою. - запитав Сан Ху.
- Я краще поясню. - втрутився в розмову мудрець Хо. - Наша планета може через деякий час, ми не знаємо точно через який зникнути. Цю дамбу, що будують наші мешканці будуть будувати все існування планети, оскільки без дамби ми можемо просто зникнути. Її почали будувати дуже давно. А все почалось з того, що колись наша планета була дуже могутньої, на ній мешкали могутні люди, воїни всесвіту, як називали їх в галактиці. Життя на планеті було мирним, але, як тільки до керівництва прийшов принц Кіо, давній предок принцеси Сі, життя змінилось. Він поставив собі за мету заволодіти всією галактикою. Він, думав, що якщо в нього є наймогутніші воїни галактики, то чому не стати володарем на галактиці. І він віддав наказ воїнам, щоб вони почали завойовувати планету за планетою. Коли вони дійшли до центру галактики, тоді зібралась рада усіх чарівників галактики, на якій було вирішено знищити Кіо і його воїнів, а планету, на якій вони мешкали заховати далеко в галактичних туманах так, щоб її ніхто ніколи не знайшов. І кожної ери надсилати різні мете реологічні біди на цю планету, щоб її мешканці були заняті боротьбою з цією бідою. Ось звідки взялась дамба. І тільки той повелитель зможе змінити на цій богом забутій планеті, який віддасть своє усе найцінніше для своїх мешканців - свій розум і стане кам’яною статуєю.
- Це значить, що принцеса Сі може перетворитись на статую. - запитав Сан Ху.
- Так, я перетворюсь на статую. - відповіла принцеса.
- Я відмовляюсь від вашого плану. - відповів Сан Ху.
- Вже пізно, я не відступлю від своєї пропозиції. Гляньте, на цих сторел, вони стали справжніми воїнами, в них появилась мрія в очах, вони вже не ті раби, коріння предків прокинулось і кличе їх в бій. Мені краще стати статуєю, аніж спостерігати як кожного року на нас посилають різні біди і керувати планом виконання дій щодо їхнього подолання. Я не хочу, щоб мешканці моєї планети були невігласами і рабами цих стихій. Вони прекрасні воїни і я даю їм шанс на інше життя. - відповіла принцеса і покинула  покої.
Вона давно все обдумала. Їй ніколи не подобалось життя на планеті Сторел. Все здавалось занадто простим, якимось спотвореним. Вона бажала кращого життя цій планеті. Наче щось зсередини підказувало їй, що вона чинить правильно, що так слід вчинити, наче спокутуючи чиїсь помилки. І принцеса Сі  змирилась з думкою, що вона стане статуєю, коли воїни переможуть на планеті сонця.
На здивування воїнів планети сонця воїни сторели через декілька днів вивчили всі бойові прийоми.
- Це щось неймовірне. - хвалився своєї роботою головний воєнокомандувач планети сонця - ніколи ніхто з моїх учнів не схоплювали уроків бойового мистецтва.
- Так, вони природжені воїни, наша планета колись була багатою на таких воїнів, вони були охоронцями всієї галактики. - відповіла принцеса. - Якщо все так добре іде, скажіть коли ви вирушаєте - запитала принцеса.
- Непевно через декілька днів, хоча як на мене я б вирушав прямо завтра.
- От і вирушайте, що вас тримає - сказала принцеса
- Імператор Сан Ху, він ще роздумує - сказав воєнокомандуючий
- Думати тут немає про що, все і так ясно, я поговорю з імператором, а ви можете вже готовитись до подорожі, я даю вам найкращі мої кораблі. - наказала принцеса.
І вона пішла в покої до імператора.
- Чому ви такий засмучений - запитала принцеса. - ви повинні радіти, що їдете визволяти свою Батьківщину.
- Я не можу повірити, що таким способом я буду це робити. Коли я тільки прибув мені були байдуже як, але дуже хотів повернутись назад, а зараз розумію, що я можу втратити, якщо поїду звідси.
- Не думайте про те, що ви можете втратити думайте краще, що ви станете імператором Сонця, що ви дасте інше життя своєму народу, який страждає від правління вашого брата. - заспокоювала принцеса
- Але як же ви . - мене хвилює ваша доля, я більше ніколи не зустріну такої чарівної принцеси. - сказав імператор
- Я впевнена, що на планеті Сонця є багато красивих принцес, моє рішення є обдуманим. Прощавайте - холодно сказала принцеса і вийшла
Наступного дня воїни почали заповнювати кращі кораблі планети сторел. Всі вийшли ні одного не залишилось.
Принцеса дивилась на відбуття з балкону своєї вежі, вона не хотіла підходити до них, бо знала, що імператор може в будь-яку мить відмовитись від допомоги і тоді все пропаде. Коли загрузили останній корабель на планеті Сторел стало зовсім пусто. В замку залишилась принцеса, мудрець і її слуги. Їй залишилось чекати лише моменту, коли її воїни переможуть злого брата сонця імператора.
Імператор сонця і воїни летіли недовго. Найкращі кораблі планети  сторел знали короткі шляхи до усіх планет галактики. Вони прибули на планету в той момент, коли брат імператора Сан Ху зібрав всіх своїх воїнів, щоб укріпити повністю владу в своїх руках. Воїни Сторели ввірвались в палац брата Сан Ху. По дорозі вони всіх розбивали вщент. І що більше вони бились, то могутнішими вони ставали. І коли вся армія була розбита, вони зупинились перед братом Сан Ху.
- Що накажете робити з цим імператором. - запитали воїни .
- Стратити його - хтось крикнув з натовпу
- Ні це буде занадто просто для нього. - відповів Сан ХУ . - Я його відправляю у вільне плавання в космос наодинці. - Це дуже важка кара.
І відправив він свого брата на одному з найкращих кораблів планети Сторел. Довго плив брат поки корабель знайшов планету закутану в туманах - колишню планету Сторел. Коли він прибув на неї тут нікого не було і віяло страшним холодом. Брат Сан Ху зайшов у палац, який був вкритий інеєм і побачив там статую, яка нагадувала красиву жіночу постать. Навколо неї були слуги і старий мудрець тримав її за руку.
- Ось така історія, якби Сан Ху побачив, що його кохана перетворилась на статую, то він би ніколи в житті собі цього не пробачив. А мудрі мудреці зробили так, щоб Сан Ху забув про цю планету, а для того, щоб він ніколи на неї не потрапив вони зробили так, щоб місяць і сонце ніколи не зустрічались. - закінчив Янци. А ці статуетки я вирізьбив давно, коли мені розказували цю історію. Вони допомагають бути сильним в житті це дуже важливо. Я тобі їх дарю і бережи їх так як я беріг. Обіцяєш.
- Обіцяю, а ти обіцяєш, що повернешся до нас наступного літа. - запитав Танака Янци.
- Авжеж повернусь. - відповів Янци.



  

  






Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Кам’яна статуя

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталія Дев’ятко, 24-03-2007

Документальна казка

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© М.Гоголь, 25-08-2005
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 3.2263739109039 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …