Єльцин, застав хахлов
накормить Мосвву!
Лозунг 90-х років
ДО РІЧНИЦІ ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНІ
Чому був голод в Україні в 20-х і 40-х роках ХХ ст?
або
прелюдюм до голокосту 30-х років
Перша світова війна прокотилася тяжким тараномчерез
Україну, фронти переорали снарядами нашу землю і
пограбували людей, знищили господарку, але голоду від якого
гинули масово люди, таки не було. Чомуж тоді був голод після
війни?
Хоч на російських землях перша світова війна властиво не
відбувалася, то з захопленням в Росії влади большовиками в
містах європейської Росії настав голод. В грудні 1917 року
Совнарком РФССР під керівництвом В. Леніна «підрвхував»,
що в Україні є 500 000 000 пудів «лишків зерна», це біля
сімсот п»ятдесят тисяч тон. (див: Ленинский сборник, т. XVIII? с.83)
(Бачите, не мали ані орбітальних сателітів, ані інтернету, однак в
Петрограді за тисячу кілоиетрів від України просвітили наші магазини у
кожного господаря, зважили і підрахували наше зерно! )
20 гоудня 1917 року Ленін призначає Г.Орджеонікідзе
надзвичайним комісаром «району Україна» (!?), який в січні і
лютому 1918 року їздив до Харкова, Катеринослава
Кіровограда, Одеси, Миколаєва,, Херсона, Полтави з
продотрядами і керував гоабіжом тих «лишків зернв» і
висилкою ї до Росії.. Тов. Комісар мусив добре потрудитися,
бо 3 лютого 1918 року Ленін пише йому: «Від душі дякую за
енергійні заходи в продовольчій справі. Продовжуйте, ради бога,
з усієї сили добувати продовольство, організувати спішшно
зсипку хліба, щоб встигти налагодити постачання до
бездоріжжя» (див: В.І.Ленін, твори, т.35, с.267).
А було защо дякувати «комісару району Україна» Він наказав
щоб в містах Харківської області не робили запасів більше ніж
на два тижні. (див: Г.Ордж.. Пцть большевика, с.158).
В грудні 1917 р.. і січні 1918 р. тільки в Ізюмському повіті
було реквіровано і відправлено в Росію 740 000 пудів зерна
(приблизно 1200 тон). (див: «Продовольственное дело,» №34/1918).
23 січня 1918 р. Нарком по продовольству повідомляв В
.Леніна, що з Полтавської обл. на 18 січня відправлено до
Петрограду 30 вагонів пшениці, в Москву 30 вігонів
пшеничного і житнього борошна і по 20 вагонів в
Новгородську, Смоленську і Владімерську губерні. (Див: ЦГАОР
СССР, ф.130, оп.2, спр..711,арк.8).
18 січня 1918 р. З Чернігівщини відправлено до Петрограда і
Зах. Фронту 140 вагонів цукру. (див: ЦГАКА, ф.1, с.54, арк.104)
З 18 лютого по 9 березня 1918 року тільки з Херсонської
обл. до Росії вивезено 1090 вагонів збіжжя (див: ЦГАОР СССР, ф.130,
оп.2, спр.712, арк.54).
Дуже цікаву статистику про вивіз хліба з Україну до Росії
знаходимо в телеграфних повідомленнях комісара Харківсьеого
залізничного вузла: 19 лютого 1918 р. Відправлено 2 потяги;
20-го - 2 потяги; 21-го -2 потяги; 22-го 7 потягів; 23-го - 3
потяги; 24-го - 3 потяги; 26-го - 2 потяги в складі 75 вагонів;
28-го - 30 вагонів продовольчих вантажів у Московську, 50
вагонів у Петроградську і 154 вагонів у північні губерні. 1
березня 1918 р. до північних губерній відправлено 40 вагонів,
до Москви 23 вагони борощна, вагон крупів і вагон консервів.
(Див: ЦГАОР СССР, ф.130, оп.2,спр..712,арк.11,14,30,31,35).
Цей перелік можна продовжити, але і подвні документи
засвідчують про розмір грабіжу України большовиками. Річ
зрозуміла, що в потребі одна держава допомагає другій. Але це
робиться на основі міждержавних угод і договорів, В даному
випадку посинно було так бути між РФССР і УНР. Але
такого не сталося, Московські большовики військовою силою
на теретрії іншої держави, УНР, реквідували продовольчі
продукти - зерно, борошно, цукор, крупи та інше.
Для реквізиції хліба у селян большовики Ленвна створили
спеціальні військові загони переважно із «рабочих і матросів»
братньої Росії. Перший такий «прододряд» вирушив із Харкова
вже 16 грудня 1917 р. в район Сумщини. Збройні сутички при
реквізиції мали місце в околицях Донбасу і великих
промислових міст.
Насильна реквізиція продовольства в Україні большовиками
швидко довела до впровадженняв в Україні карткової системи
у містах. Початково на працюючого фізично норма була
півтора фунта хліба, на всіх інших по одному фунту. (фунт= 400
г.) Отже за два місячі реквізиції хліба в Україні, де було «500
мільйонів пудів хлібних злишок», розпочався голод. В двадцяті
роки ХХ ст. Україна (УСРР) увійшла пограбована, окрадена
«старшим братом» большовиками і то не лише з хліба, а
також сакрального майна. За декретами В. Леніна з 1918 і
1922 року про так зв. секуляризацію і реквізицію церковного
майна, в Україні пограбовано і продано за границю
церковних цінностей на суму 8-м (вісім) міліардів дол (за
тодішнім курсом) (див:В. Самохвалов. КпбУ в боротьбі за відбудову
народного господарства в 1921-19265 р.р.). Не мало вивезено його в
Росію і досі не повеонуто. Нас ограблено з культурного,
духовного і матеріального доробку генія нашого народу,
окрадено з духовно-культурної, історичної тисячолітньої
спадщини.
Отже належить відзначити, що творцем голоду в Україні був
Совнарком РФССР на чолі з В.І.Леніним.. Й.Сталін мав
доброго учителя, він тільки удосконалив ленінську систему і
поширив дію на всі території де проживали українці, -
(подивись на етнографічну карту розселення українців того
часу) в тому на граничні повіти в південних областей РФ,
Приволжєя, Придоння, Кубані, а також Казахстану на т.зв.
Сірий Клин. Тому голод в 1917 - 1922 р.р. тут названо
прелюдією гололомору 1932-33 років. Голодомор тридцятих
років ХХ ст. досить досліджений українськими і зарубіжними
істориками, тому у цій статті не обговорювався. Але, при
нагоді, треба згадати заперечникам Голодомору тридцятих
років одну цифру, яку навів син Й. Сталіна Яков Джугашвілі в
розмові з польськими офіцерами в»язнями німецьких кацетів
1943 року в розмові про трагедію Катині. Він сказав: чого ви
кричите за якихсь 4 тисячі людей. В тридцятих роках в
Україні з голоду згинуло три і пів мільйа людей і всі мовчать.
Як бачимо навіть син Сталіна був поінформований про
трагедію голоду в Україні. А що подав «тільки» 3,5 мільйона
жертв, то вже питання сталінської статистики. Тут важливе,
що він ствердив, що Голодомор був!
Голод в 1946-47 роках, також ще не досліджений вповні.
Тут покличемося лише на першу особу, Н.С. Хрущова, який на
VIII пленумі ПОРП(б) у Варшаві, куди ві прибув без
запрошення, в жовтні 1956 року відповідаючи В. Ґомулці(в),
сказав:
«Я мігби вручити вам, дорогий тов. Ґомулка, список осіб, що
впали жертвою канібалізму в 1946/47 роках в часі голоду в
Україні, а ми в тім часі давали вам збоже, давали вам не
його надлишки, а відривали його від живого тіла нашого
народу. (...) В 1946/47 роках був голод в Україні, був канібалізм
(запитайте Ванду Васілевську), а ми доставляли вам збоже» (а).
Треба зауважити, що голод в роках 1946/47 охопив властиво
терени України, де сільське господарство було сколиквізоване,
де були колгноспи і радгоспи, тобто в границях 1939 року, що
сприяло державі в грабуванню селян.
Очевидно СССР не «давав», а продавав Польщі, і не лише
Польщі, український хліб на базі міждержавної угоди з 1946
1948 р.р В сумі Польщі «дали» тоді 300 (триста) тисяч тон
зерна.
Наслідком всіх голодів в Україні було знищення як
чисельного так і етнофонду народу. Опорожнені голодом
місцевості і хати влада заселювала людьми з інших регіонів,
зокрема з Росії. Наслідки відомі. не лише в кількості
«русскоязичних» але і в моральному вимірі. Одночасно
знищено найздоровший національний етнофон, найзлоровшу
частку нації, якою тоді було селянство. Треба признатись, що
досі ми не спромоглись відтворити втрачений в роки голодів
фізично-моральний етнофонд народу.
Де коріння лозунга, що не початку?
Підготував Степан Семенюк, Луцьк
************************************************************************
а/.
