Спочатку було Слово.
І Слово було з нами. І Слово було посеред нас.
А потім були вівці. І було безкраї синє небо, і був океан, і було море овець, і було Золоте Руно.
Тому що був Пастух.
А потім Руно стало сірим. Тому що кожен баран захотів стати Пастухом.
А потім Руно стало чорним. Від крові баранів, котрі від люті і бажання влади-слави-грошей-овець-людей стали вовками.
Тому що вівці перестали слухати Пастуха.
Потім прийшов Страх. І Страх заховався у кожну вівцю, у кожного барана, у кожне ягня.
І вівці почали шукати Пастуха, кожна для себе.
Та Пастух був один.
А потім прийшов Фільм. І Фільм намагався подолати Страх, та Страх прийшов у Фільм. Щоб ще більше залякати ягнят. І ягнята перестали блеяти і замовкли.
Ягнята не знали, що буває Пастух добрий. Ягнята взагалі не знали, що буває Пастух.
А потім прийшов Павук. Павук, у якому море фільмів, і у кожному свій страх.
І Страх прийшов у Павутину. І Страх став могутнім. І Страх став думати, що він Вічний.
І фільм став культовим. І ягнята мовчали, і вівці мовчали, і барани мовчали. А люди жували попкорн, пили пиво і вирощували мовчання ягнят.
Дивитися фільм треба доти, доки не зникне Страх.
Або доки не прийде розуміння, котре нарешті сподобається твоїм вівцям.
Або доки не набридне, тому що питання "Чим тут думати" виявляється риторичним.
У будь-якому випадку рано чи пізно тобі набридає боятися. Боятися власного Страху.
У цьому помилка Страху. Він не завжди буває Вічним.
Тоді ти дивишся в очі Страху, і вони зменшуються на очах. Кажуть, у Страху великі очі. Так, великі, але тільки тоді, коли він дивиться на тебе. А коли ти насмілишся глянути на нього, він стає вівцею. І починає жалібно мекати.
А потім стає мовчазним ягням.
А ти садиш його за першу парту і наказуєш скласти руки на парті, а при бажанні вийти чи сказати слово обов’язково піднімати руку, не відриваючи ліктя від столу. І він приречений сидіти на першій парті, і його видно усім, а він не бачить нікого, крім Великої Указки.
І ти розумієш, що Велика Указка це інструмент Страху, а не інструмент Пастуха.
І думки сміливішають, вони вже більше не схожі на мовчазних ягнят. Вони розуміють, Хто Страх і Хто Пастух. Вони шукають Пастуха.
Де ти, Пастуше-Слово?
