В ущербі білини на високих старомодних під-борах живе мовчання жадібне і тихе і слово пройдене віками ніколи вже не знайде його живий прояв жовтогарячих відтінків прологу осідає на підвіконні та лоскоче нерви усе в світі прогинається під легким протягом сво-боди якого не можливо відчути чи побачити разом, лише на одинці сперечатися про весну день за днем призводить до глибокої ночі со-няшникових променів й тепла все що хотілося відчути на чужині не бачило меж лиш час опустив їх в бездонну студену криницю реа-льності тут синій птах у теплій воді співає про любов коли плачуть діти і все довкола кри-чить щоб інші не кричали і все довкола кохає себе щоб інші сивіли, плакали та падали долі-лиць на холодний бетон бо все тут чуже і сво-бода тут – серцевина бамбукових віток. МО-ВЧИ……………………………………………………………………………………
