В моєму серці розквітають
Надія, віра і любов,
Бо наді мною розпростерся
Цариці Божої покров.
(Ковальчук Ярослав)
Віра
Одній людині сказали, що Земля – плоска, і стоїть на трьох слонах. Вона й повірила. Даремно. Дійшла до краю землі, впала та розбилась.
Дункан Маклауд вірив, що він – безсмертний. Даремно. Насправді, Безсмертний не Дункан, а – Роман.
Він Вірив Їй. Даремно.
Вона вірила, що Він ні про що не дізнається. Також даремно.
Він повірив її Подрузі, яка багато чого нового розповіла про Неї. Дарма – її Подруга розповіла про те, що було, але також і про те, чого не було і близько.
Подруга вірила, що розповідаючи додаткові подробиці, завоює Його кохання. Даремно. Він з Подругою, звичайно, переспав, але любові до гроба не вийшло.
Він вірив у те, що переспавши з Її Подругою, помститься Їй. Дарма. Отриманий від Подруги сифіліс, на якісну помсту явно не тягнув.
Їжачок вірив, що він у тумані. Даремно. Просто в нього був дуже поганий зір.
Саддам Хусейн вірив, що в його країні немає ядерної зброї. Даремно. Все одно його повісять.
Одна бабця вірила, що, розкладаючи яйця в різні кошики, чинить розумно. Дарма. Краще б вона вірила в правила дорожнього руху.
Комуністи вірили, що 7 листопада – річниця Великої Жовтневої соціалістичної революції. Даремно. Насправді, 7 листопада – День народження Нестора Івановича Махна.
Її звали Любов, але вона сказала йому, що її звати Віра. Даремно він їй повірив. Не вірити тре було, а любити.
Вітя та Юля не вірили одне одному, але вірили Морозу. Тут, мабуть, навіть без коментарів.
Нікому вірити не можна.
Можна – лише мені.
Надія
У калюжі крові копирсались мухи.
Муха-мама, муха-тато і муха-коханець-мами.
В іншій калюжі крові – меншій за розмірами – розважались діти: муха-син-мами-і-тата і муха-донька-мами-і-коханця-мами. До того ж, розважалися цілком по-дорослому.
Коротше – повна розпуста і кровозмішення.
Пташка вдарилась у скло. Труснула головою, розвернулась і пішла на нову спробу.
Удар.
І знову без особливих наслідків, як для пташки, так і для скла.
Іще удар.
По нулям.
Пташка впала мертвою.
Висновок: металопластикові вікна винятково шкідливі для птахів.
У мишоловці остигав труп мишки.
Поруч сумувала кицька – їсти мишку з мишоловки було неспортивно.
Так від суму кицька й померла.
Однак, у неї було ще вісім життів про запас та й інші бонуси, так що кицьку ми оплакувати не будемо.
Із нещільно закритого крану крапала вода.
І з кожною краплею, невідворотно падав рівень води у світовому океані. Кити мерли на мілині. Здоровезні тіла гнили та ставали причиною епідемій, що викошували навколишні селища. Екологічна експедиція до узбережжя провалилась – екологи довго сперечались, кричали, плювались та матюкались, але так і не наважились пройтись по траві, яка росла на підступах до епіцентру епідемії.
У результаті цієї суперечки вся експедиція пішла в запій.
А оскільки алкоголь був неякісний – всі померли.
Із екологів живим лишився тільки один. «Язвєннік і трєзвєннік», а не Дункан Маклауд. Він повернувся у місто. Знайшов квартиру з незакритим краном, зламав двері та рушив на кухню. Швидким кроком попрямував до крана. Але тут йому під ноги кинулась мишка. Аби не наступити на неї, еколог стрибнув убік. Стрибок був не надто вдалим – еколог перечепився через кицьку та вдарився об відкрите вікно. Від удару вікно зачинилось. Як раз у той момент, коли в нього хотіла залетіти пташка. Еколог впав на підлогу – з розбитої голови юшила кров, утворюючи на підлозі дві калюжі: одну здоровезну та другу – зовсім маленьку…
Еколог стікав кров’ю. В калюжі копирсались мухи. Пташка билась у скло. У мишоловці остигав труп мишки. В кицьки лишалось ще вісім життів про запас. Із крана крапала вода…
І тільки Надія ніяк не хотіла помирати.
Любов
Це оповідання присвячуються дівчинці Віті, моїй першій дитячій закоханості. Також присвячується Машці Добринській, яка в школі давала мені списувати. Насті, з якою танцював перший у своєму житті мєдляк. Лесі Гоцалюк, яку на першому курсі кілька разів провів додому. Ляльці Совертковій, у яку трохи було не закохався на другому курсі, в результаті чого написав перше вдале оповідання. Кумі Юльці, яку проморгав на третьому курсі, та від якої потім протягом трьох років (на п’ятому курсі та вже після універу) безуспішно намагався добитись взаємності, у процесі чого незле опанував українську мову. Юльці Рибалко, з якою в універі неодноразово ходили на пиво. Світлані Гетьман, Аллі Лахно та іншим дівчатам, які в універі давали мені списувати. Ірочці Підлипській, дівчинці з гітарою, моїй тихій закоханості на четвертому курсі. Кумі Наталочці, яка значно змінила мій світогляд. Юліані, яка проколола мені вухо. Женьці Воробйовій, яка на один зі своїх днів народжень затягла усіх гостей на Говерлу. Аліні, яка привела мене на артінфівську рок-переписку, де я й досі перебуваю. Юноні з Донецька, з якою неодноразово розпивали в Києві пиво. Каркуші з Пітера, в яку трохи було не закохався. Княжні, яка навчила мене безкорисному коханню. Аніскє, яка мужньо вислуховувала мої соплі з приводу невзаємності з Княжною. Білявці, яка надихнула на цикл однойменних Казок. Жекє, з якою влаштували марш-бросок Рівненською областю. Лєні «Банні», з якою два дні душевно відмічали один з моїх днів народжень. Нусліку, яка давала читати Жадана. Ані, з якою весело погуляли на весіллі Олека та Білявки. Ірочці Волох, знайомство з якою супроводжувалось цілим рядом містичних збігів. Мірі, з якою можу випити пива та розкрити душу. Пантерці, з якою кілька разів душевно пили вино (тобто вона пила вино, а я – пиво:). Каджейці, дівчині, яка співає чудові пісні. Наталці з Донецька, з якою святкував свій день народження в тому ж таки Донецьку. Надійці, яка так боялась давати надію.
Один маленький хлопчик умів повзати по стелі. Коли діти у дворі про це дізнались - стали насміхатись з нього та всіляко знущатись. Батьки дуже любили свого синочка і, щоби він не відрізнявся від нормальних діточок, відрубали йому ручки. Хлопчик більше не міг повзати по стелі та з нього ніхто не насміхався.
Другий маленький хлопчик дуже любив мучити котів. Один добрий дядечко побачив це неподобство і відрубав хлопчику ручки. Більше маленький хлопчик котів не мучив.
Третій маленький хлопчик умів повзати по стелі та любив мучити котів. Але в нього було двоє безруких друзів. І тому цей хлопчик ніколи нікому не розповідав про стелю та котів.
І всі його любили.
Одна маленька дівчинка любила ябедничати. Одного разу її подружки взяли і вирвали дівчинці язика. З тих пір у неї залишилась одна радість – коти. А ще – два безруких друга.
Друга маленька дівчинка любила смикати інших дівчаток за кіски. Добре, що діти відрубали їй ручки, а то стала би лесбійкою.
Третя маленька дівчинка любила біль і відрубала собі ручки сама.
Та був іще один маленький хлопчик. Одного разу зустрів він маленьку дівчинку і вони покохали одне одного. І жили вони довго й щасливо. І навіть не померли в один день. І в інший день також не померли.
Тому що Любов – безсмертна.
Михайло «Zipa» Зіпунов
(під редакцією malina)
07-10.11.2006
