Сидимо з моїм Коханим на канапі, він ніжно обіймає мене за плечі і цілує в щічку.
- Ти в мене найкраща!
Я сміюсь. Таку банальну фразу чує кожна дівчина. Це вже норма. Як говорити людям: «Як справи?». Як відповідати: «Нормально. А в тебе як?».
- Ні, серйозно! В наш час таку як ти знайти просто неможливо! Всі зараз корчать з себе невідомо що! Ти тільки поглянь на всіх цих дівчат! Вони курять як пристаркуваті моряки! Вдають із себе центр Всесвіту! Про культ стерви я взагалі мовчу! Навіщо вдавати із себе світську левицю, якщо за кілометр видно сутність звичайної курки? Зате всі вважають себе ексклюзивними, унікальними, коштовними… А оця дивна мода вважати себе відьмою? Навіщо? Навіщо забивати собі голови такою тирсою? Теж мені секс-символ нашого часу! Та кому потрібні ці всемогучі жінки, з чорними котами, закляттями та шабашами! Тьфу ти!
Ось ти у мене зовсім не така! Добра, ніжна, чуттєва… З тобою цікаво і весело. Ти не вдаєш з себе відьму чи феміністку. Не палиш… Ти досконалість! Моя блакитноока красуня. Я люблю тебе.
- Я теж тебе люблю. – відповідаю я і цілую його у відповідь.
Через годину я проводжу його до дверей. Коханому потрібно йти у справах. Він проводить рукою по моєму білосніжному волоссю, дивиться в мої блакитні очі і зовсім не хоче розлучатись ні на хвилину.
- Я не хочу йти. Я б краще залишився тут, з тобою.
- Треба, коханий, треба…
Він цілує мене на прощання і я зачиняю двері…
- Виходь! Він вже пішов!
Чорний кіт з’являється прямісінько зі стіни.
- Няяяяв! Нарешті! Господарко, покорми мене! І , бажано, змий з себе цей огидний грим! Дивитися бридко!
Я розчісую своє світле волосся, яке миттю перетворюється в чорне. Очі змінюють свій колір з небесно-блакитного на жовтий.
- Ось… Так вже краще!
- Тебе забула спитати. – гаркнула я на кота.
- Все-одно не розумію, навіщо тобі цей цирк?
- Моя бабуся, незважаючи на те, що була звичайною людиною, була досить мудрою жінкою. Ось вона мені весь час і повторювала: «Запам’ятай, ніколи не можна сперечатися з чоловіком. Він повинен бачити те, що хоче бачити. І вірити у те, у що хоче вірити. Хай насправді це далеко не так. Яка різниця? Якщо брехня робить всіх щасливими, то навіщо потрібна гірка правда?»
Споглядаючи у вікно, як Коханий крокує на зупинку, я закурила.
- Секрет в тому, що у нашому світі правда вкрай непопулярна. Вона не приносить щастя. Вона не здатна здійснити мрію. Секрет успіху в ілюзії. Тільки малюючи ілюзію іншим, даючи їм те, що вони хочуть бачити і мати, ми знаходимо власне щастя.
- Тобто правда не потрібна? – відірвався від миски з їжею кіт.
- Ну… не всім. Але, враховуючи одвічний вибір між правдою і щастям, мені шкода тих, хто обирає перше.
