Життя дивне, чи не так? То воно кольорове, як веселка, то чорно-біле, як старе радянське кіно. То потрапляєш в лабіринт, з якого не має виходу, то йдеш прямою дорогою. Інколи в тобі вирують почуття, а інколи звичайна пустка.
Але це і є життя. Цим ти живеш! Коли ти любиш, коли відчуваєш біль, коли когось втрачаєш - це означає що ти живий. Що тебе ще не викинуто з вічного коловороту життя. Ти сам відчуваш це! Ти відчуваєш, як воно палає в тобі! Ти ображаєшся коли на тебе кричить мама, ти не хочеш відпускати кохану людину чи вірного друга....
Я знаю, що всі мої слова звучать для тебе пафосно і бездушно, тому - забудь. Але запамятай лише одне: жити варто, лише заради самого життя.
