Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2477
Творів: 44614
Рецензій: 87294

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Сатира й гумор

Як баба Гафічка корову продавала

© Михайло Гафія Трайста, 01-11-2010
         «Дай, коровко, молока,
          Дай, коровко, масла,
          Та з-під хвоста, скотарико,
          Бо єс ня не напасла...»
          (З народної співанки)

Усі люди з Верхнянки знали, яку корову має баба Гафічка. Стару-престару, худеньку-бідненьку, – лиш шкіра та кості на ній, подібну на тих сім корів із фараонового сну.
– Йой, та коровка ще молоденька, має лиш дев’ятнадцять годику, што тото дев’ятнадцять году?.. Я у двадцять і п’ять єм са уддала... а молочко в неї смашненьнке, сметанки на два персти, а сиро яке?.. – хвалила стара корову, пробуючи унайти якогось купця на худобину.
– Я вам найду, тето, купця на корову, – пообіцяв старій Василь Лавиця.
– Йой, Васильку, уддячутися, молитися буду за тебе, – раділа стара.
– Знаю одного волохуцника з Нижнянки, який закуповує деяку чаклю.
– Ой, Васильку, та в мене не чакля, коровка ще молода, ледви дев’ятнадцять годику... – почала вихваляти стара свою коровку.
Через два дні Василь Лавиця направив  до старої Афічки волошина. Той  пообзирав корову, і не відаючи, що стара не знає розмовляти по-румунськи, запитав:
– Кит чере?1
– Черево, паночку, черево, бо тільна та ще й напоїла єм її пуйлом, а коровка молода, паночку, лиш дев’ятнадцять годику, што тото дев’ятнадцять году?.. Я у двадцять і п’ять єм са уддала... А молочко в неї смашненьнке, сметанки на два персти, а сиро яке?.. – прихвалювала стара корову.
Волошин глянув на Афічку, як на святу Варвару, й питає далі:
– Кит кости?2,
– Кости, паночку, кости, бо на шметелі та на чуприку єм єй узимовала, бо Чауческу3 молоко просить, а обметиць не дає, не дало би му продихнути із боговорожником остатнім, а коровка в мене на дев’ятнадцятім годику, ще молоденька, я у двадцять...
Накінець зрозумів волошин, що баба не розуміє нічого, що він її питає, витяг гроші і вилічив бабі дві тисячі леїв, взяв корову за мотузку і, вказуючи на стежину, запитав:
– Бабе, унде дуче караре?»4
Господи святий! Як підскочить баба до волошина, як закричить на нього:
– А карав би ти маму свою, а не мою корову! Дивись на него з непотрібом непотрібним! А мені, дурнуй бабі, треба було коровку продавати? Ой-йой, Зорянко-о-о! – заголосила баба.
Волошин знизив плечима і потяг коровку за собою, як реморку через Царське.
Та, на свою біду, переходячи через потік стижеретський, зустрічає Одотю Митрову, яка водила свою Жужію до Гирганця на злучку з бугаєм.
– Буне дімінеаца! 5 – привітався волошин.
А Одотя до нього:
– А заміняв би ти бог вилиці! Дивиса на нього з помийняком, купив від Гафічки чаклю – кості як флудці на луйтрі6, і до мене «Будемо мінятся!». Хотів би ти, Скаріоте, та з твоєї чаклі буде корова, коли я в сухарицю са цмокну!»

1 Кит чере? – скільки просиш (рум.)
2 Кит кости? – скільки стоїть (рум.)
3 Чауческу – Чеаушеску
4 Бабе, унде дуче караре? – бабо, куди  веде стежина (рум.)
5 Буне дімінеаца! – добрий ранок (рум.)

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

Добалакалися...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Та, що марить, 03-11-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Світлана Козаченко, 01-11-2010

Як із глухим...

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Микола Цибенко, 01-11-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.85450100898743 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Роман «Моя бабуся просить їй вибачити». Некваплива прогулянка майже шведським садом
Якщо якогось холодного зимового ранку вам закортить посміятися і поплакати, трохи (але не занадто) похвилюватися …
Нікола Юн «Увесь цей світ»: найбільший ризик – не ризикнути
Світ, у якому ми з вами живемо, сприймаємо як належне й буденне для героїні цієї книги — непізнане й …
Філіпп Майєр «Cин». Кривава історія Техасу
Філіпп Майєр з другої спроби написав роман, який потрапив до списку фіналістів Пулітцерівської премії …
Керолін Вебб «Живи на всі сто»: як завжди бути щасливим та продуктивним?
Ідеї саморозвитку і самомотивації не є новими — вони давно мандрують сторінками книг та блогів. Але …