Шкода... Іноді ти в такому захопленні, що не можеш стриматися... або не хочеш. Та ні, ти хочеш всього і зразу. Не дозволю, бо того зовсім не потрібно. Треба пройти етап, треба ступити пару кроків і вдосконалюватися.
Ти боїшся? не бійся, ти зірочка, а я тебе веду, я веду... Не треба. Не можна боятися! Ніколи. Ось так, молодець. Ти ступаєш, роблячи дрібненькі кроки. тобі хочеться якнайшвидше скинути з себе все, що росло на тобі в цьому світі, в цьому оточенні. Тобі хочеться зануритися в блаженні джерельні потоки, щоб змити весь бруд і страждання. Тому ти йдеш... І я йду. Ми разом... І ми йдемо.
Я бачу як ти ростеш. Я взяв тебе таку маленьку... Ні, я обманююсь. Ти взяла мене, маленька.
Але ти ростеш. Ти вже знаєш, що ти - не тіло, наділене душею, ти - душа, частинка якої називається тіло. І ти це знаєш. Тобі добре, коли наші душі зливаються і летять до зірок, до небесних братів у синю далечінь.
Тобі добре, моя дівчинко, ти ростеш. І я з тобою...
