Ти робиш вигляд, що знаходишся десь далеко, ніби поринаєш у вир подій та обставин, ніби загубилася. Твій погляд - вогонь. Кожний дотик переносить мене в інший, дивний та такий прекрасний світ. Ми відчуваємо кожну клітину наших тіл. Ми стаємо одним цілим. Тоді зливаються наші душі... Навкруги все мовчить, і тільки чутно музику, яку грають наші серця. Ти коли-небуть могла подумати, що ми зможемо бути такі близькі, щоб мати одну душу на двох, один подих на двох?
Ти загубилася, заховалася, закрилася, хочеш зникнути. Але знову та тоненька покинута і забута всіма стежечка... І ти знову йдеш по ній до мене... Знову... І так повинно бути завжди. Чуєш... Завжди...
