ПРИГАДАЙМО!
Бути большовиком і одночасно
українцем неможливо. 1
В. Винниченко
ДО РІЧНИЦІ «ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ»
Д.Табачнику, докторови Краткого курса всторіі
ВКПб до головешки
Був у нас час, коли на всіх, не лише партійних
курсах, вишколах, не згадуючи про ВУЗ-и, десятки
годин присьвячувалось найважливішому предмету: історії
партії за підручником Краткого курса історіі ВКПб. Не
легкий був це предмет, зокрема його четверта глава.
Згадую про це тому, що Д.Табачник є абсольвентом
власне відділення історії партії. В його голові поза
Краткім курсом... розуміння історії нема міцсця. Це
такий комуністичний таліб.. І можна булоб не згадувати
про це колиб він не нав”язував своє мислення загалові
і не жадав 7 листопада в Україні зробити державним
святом. Тоді прослідімо історію жовтневого перевороту в
Росії і його наслідки для України, а української
державності зокрема . Це для вступу
Як відомо, большовики захопивши владу в Петрограді
оголосили Декларацію, якою війну називали злочином,,
оголосили право народім на самовизначення і т.п.
милолюбиві кличі.
4(13) грудні 1917 року В.Ленін, як голова Совнаркому
Совєтської Росії оголосив Маніфест, в якому м.інш.
говорилося, що Совнпреом Рф «...визнає Народну
Українську Республіку, її право зовсім відокремитись від
Росмії або вступити в доглвір з Російською роспублікою
про федеративні і тому подібні взаєновідношення між
ними. Все, що стосується національних прав і
національної незалежності українського народу,
визнається нами, Радою Народних Комісарів, зараз же,
без обмежень і безумовно» ( див: В.І.Ленін, Твори, т.26,с. 319 –
321).. . А в лютому 1918 року в Бресті на мирній
конференції з Центральними Державами і УНР Москва
ще раз де юре визнала Українську державу (УНР) в
особі УЦР і зобов”язалась укластися з нею. Як відомо
були лише декларації для скористання на часі і
накопичення збройних сил. Скріпившись Совнарком РФ
24 грудня 1918 року відкликав визнання УНР.
Справжня ж політика супроти України була зовсім
іншою, підступною і зрадницькою, завойовницькою.
Розгляньмо питання по черзі. В грудні 1917 року в
Київі відбувся Всеукраїнський З”їзд Рад,, м.і.з
ініціативи фракції комуністів, На З”їзд прибуло понад
дві і пів тисячі делегатів. В ході праць з”їзду виявилось,
що комуністи становлять всього біля 4% делегатів і на
успіх розраховувати не можуть. Зрозумівши свою
ситуацію вони, біля 70 осіб, покинули З”їзд в Київі і
побігли до Харкова, де під охороною московських загонів
«робочих і крестіан” та загонів „союза спасєнія
отєчєства” відбули свій з”їзд рад. Ось на цьому з”їзді,
де було аж чотиртох українців(!) було принято
резолюцію:
- „„„про входження до селаду РФССР Донецько-
Криворізького басейну і про виключення його з складу
України” (див: Известия Юга 14.12.1917 г.)
......про „негайне поширення на території України
(УНР) всіх декретів і розпоряджень робітничо-
селянського уряду федерації”.
...... про те, що „Україна повина становити
федеративну частину Російської республіки”. (див: там же).
Ще далі пішов т.зв. «всеукраїнський селянський зїзд,
який відбувся там же в січні 1918 р. під головуванням
знаної чекістки Є. Бош, який визнав:
«....українська робітничо-селянська республіка входить до
складу Всеросійської федеративної республіки» (див:
Вестник УНР, 24.01.1918г.).
Всі ці «постанови» і «рішення» посприяли Леніну
втручатися у внутрішні справи України - УНР, з чого він
і скористався. Вже в грудні 1917 року по
рлзпорядженню Совнаркому Росії до Харкова вислано з
Росії військові загони Червоної гвардії в розпорядження
т.зв. «штабу по боротьбі з контрреволюцією на Півдні
Росії» (зверніть увагу на назву того штабу). Штаб
очолював комісар В.Антонов-Овсієнко. (див: Известия Юга,
9.12.1917 г.).
4 січня Совнарком РФ мав розроблений план наступу
московських совєтських війсь на Україну. Йшов він з
трьох напрямків:
- з Бранська і Курська під командуванням Кудринського;
- з Гомеля під командуванням Берзіна і з Харкова під
командуванням Муравйова, а всім командував Антонов-
Овсієнко (див: ЦГАКА, ф-14,оп.1,с.204, арк.28).
Наведені (лише кілька) документи стверджують чітко,
що «жовтнева революція» в Україну була принесена на
штиках з Росії. Була це поміч горстці російських
большовиків в Україні, без якої вони не мали жодних
шансів на перемогу. Кровавий Муравйов в свойому
наказі писав: «Цю владу ми несемо з далекої Півноч на
вістрях багнетів, і там де її встановлюємо, за будь-яку
ціну підтримуємо силою цих бавгнетів». Вступивши до
Київа «рабочі і крестіані» Муравйова в Київі
розстріляли п»ять тисяч людей. Ось як і чим перемогла в
Україні «жовтнева революція! А Україна була
обезброєна політичною глупотою тодішніх наших
горедержавників соціалістів на чолі з В.Винниченком,
що довело до Крутів.
Як бачимо Ленін перші отряди червоної армії вислав
не на фронт проти німців, а проти молодої обезброєної
Української лержави - УНР.
Дуже характерна у даному випадку заява делегації
харківського ЦВК, яку Ленін вислав до Брестя в січні
1918 року на мирні переговори з Центральними
державами і УНР, ось вона: «український робітничо-
селянський уряд вважає Совнарком Російської Федерації,
як орган радянської влади правомочний виступати від
імені всі.ї Російської фелерації. Делегація українського
робітничо-селянського уряду буде діяти в складі
загальноросійської делнгації і в повній згоді з нею». (див:
Документьі внешней политики СССР. М.57,с.88-89). Однак
учасники конференції не прийняли до відома заяви
харківської делегації і мирний договір був підписаний,
хоч РФ не думала його дотримуватись, про що була вже
мова.
Дивуватись такій поставі тих харківських «урядів» і
«делегацій» не можна, бо як писавли комуністи-
ьолтшовики В.Шахрай і С. Мазлак в книжці «До хвилі,
що діється на Україні і з Україною» (Саратов, 1919):
«Ми були об»єктивно не українською партією, а
російською, тобто, власне кажучи, великоросійською».
Такими вони є і сьогодні.
Разом з військовою агресією і погромами розпочалась
грабіж України. переможцями «жовтневої революції»
Вже в грудні 1917 року Совнарком РФССР підрахувув,
що в Україні є 500 000 000 (п»ятсот мілійонів пудів,
(приблизно 758 міл. тон) лишків зерна. (див: Ленинский
сборник. ХVІІІ, с.83) І почалась грабіжка «лишків зерна» з
України і вивозка нашого хліба на Північ, що довело
до голоду в Україні, якого не було в роки війни, хоч
війна прокотилась через Україну двічі. Акцією грабіжу
«лишків зерна» і не лише зерна, руководив сам
В.І.Ленін, а виконавцем був його уповноважений С.
Орджонікідзе., про що буде окрема мова.
Окрім того большовики вже в 1920 році закрили в
Україні всі університети, а було їх, як не помилячюсь
п»ять. Україна через тринадцять літ не мала допливу
людей з акадкемічною освітою. А відкриті університети
в 1933/34 роках були вже совєтськими і готували
службовців для окупаційної адміністрації, таких
«табачників».
На закінчення ще пригадаймо, що в 1917 році
відбулись дві революці ї «велика жовтнева революція»,
точніше - большовицький переворот в Росії і березнева
українська національна визвольна. Але їхні цілі і
завдання чи програми були зовсім протилежні по своїй
ідеї і політичному спрямованні. Українська змагала до
відродження Української державності, ідея якої була
приспана віками поневолення; російська большовийька
змагала до врятовання російської імперії, іншої по формі
і змісту але імперії, через повалення існуючого
державного ладу в Росії, який в наслідок війни був
приречений, та створення передпосилок до завойовання
світу шляхом створення т.зв. «Світової соціалістичної
республіки». Вже в наш час один з президентів США
слушно зауважив, що «СССР не хоче війни, він хоче
світ». Додаймо на основі історичного досвіду, Росія
змагає до цього всіма засобами, включаючи також
завойовання. Для цієї мети сьогодні в Росії
відроджується стара ідея «третього Риму» і «руссого
мира», апостолом якого призначено птрха Кіріла.
Отже в заложеннях московського жовтневого
большовицького перевороту не було місця для
Української державності - і не лише української. Тому
всі свої сили Москва спряиїмувала для знищення
Української держави - УНР, втопила в кров»ї і
завоювала. А нам сьогодні подарувала табачників.
Питання до Д. Табачника: в РФ день пам»яті «ВЖР»
на державному рівне вже не відзначвається, замість
нього відзначається день національної єдності. А чому
повинні це робити українці?
A propos, в Росії до шкільної літератури зараховано
«АРХІПЕЛАГ ГУЛАГ» А. Солженіцина. Що на це
історик «Краткого курса історії ВКПб»?
P.S. При використанні прошу зробити мовну коректу,
дякую
Підготував С.В.Семенюк, Київ
=============
1. В. Винниченко прийшов до такого висновку по рлках на еміграції, що не
звільнює його від відповідальності за національну трагедію України
