Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2477
Творів: 44614
Рецензій: 87294

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Сатира й гумор

Гаврило Киндюк

© Михайло Гафія Трайста, 26-10-2010
Гаврило Киндюк перейшов через усі віросповідання, які тільки появлялися в селі.  Хоча народився в православній вірі, з православних батьків, але носило ним нечисте, як муху в окропі. Тільки до синагоги не ходив, бо єврей Шулим йому пояснив, що якщо хоче прийняти Мойсейову віру, то треба обрізатись.
Спочатку, коли появилися «Свідки Єгови» в селі, Гаврило кидав камінням у Василя Золу, першого покаяного, і в голову організації, «брата» Імре з Великого Бичкова, і горлав: «Покаїти – два доїти, три держати, п’ять є...ати». Але через два тижні Гаврило, одягнений в чорний анцуґ, якого подарував йому «брат» Імре, проповідував пліч-о-пліч з ним, що Християнська Православна Церква-Матір – блудниця, яка чужоложить із земними царями, що Пресвята Пречиста Богородиця, Діва-Мати, – тільки проста жінка, як будь-яка сільська, Спаситель Ісус Христос не Бог, а тільки Боже сотворіння, як будь-котрий з ангелів, котрого  поставив Єгова царювати на землі, й царює він від Першої  Світової Війни, а пришестя Сина Чоловічеського не буде, що святий хрест, ікони, та Розп’яття – це ідоли.
Та анцуґ тільки анцуґ, бо коли появились пентікостали і подарували Гаврилові біціґлі, відразу зійшов на нього Святий Дух і гласолалія. Почав бурмотіти незнакомими мовами і боговіщувати кінець світу та засуджувати всі інші віросповідання: «Так буде наприкінці віку: Ангели повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних, і їх повкидають на вічну загибіль до печі огненної, – буде там плач і скрегіт зубів!».
Але через місяць баптіштанти купили Киндюкові корову, і він махнув рукою на пентікосталів.
Далі суботники перекрили його хату, євангелісти викопали криницю, Воїни Господні обгородили хату парканом з дубових дощок і ворота нові поставили, а комуністи подарували йому мідну ґорну і зробили його «старшим – біжи куди треба».
Відтоді страх згордів Гаврило, псові дороги не дасть, не інше... Всім своїм бувшим «братам» ледве відповість на добридень, а коли котрийсь з православних привітає його «Слава Ісусу Христу», то ні не погляне в його бік. Та найбільш докучав старого священика Хортика, якого не називав інакше як бородатим йолопом та старим дурнем.
Але одної неділі, після вечурні, не повезло гордому Гаврилові. Хотів осоромити панотця, та вийшло навпаки. Повертаючись з церкви додому, панотець повернув до корчми совдовізу купити, а перед корчмою як перед корчмою – повно людей, які побачивши священика, поскидали капелюхи, як годиться. Тільки Гаврило розреготався:
– От тобі дурні! Поскидали капелюхи перед попом...
–  Як тобі не соромно, Гавриле?.. – шепнув йому на вухо Григорій Вершний, який хоча був комуністом, але панотця поважав. – Скинь капелюха!
– Я?!.. Щоб я скидав капелюха перед якимось йолопом?.. – загорлав Гаврило. – Нізащо в світі!
Всі люди опустили голови з сорому, тільки Гаврило вишкірився, як біда на мороз. Священик посміхнувся і підійшовши до Гаврила, запитав лагідним голосом:
– Ви кажете, Гавриле, що перед йолопом не скинули б капелюха?
– Нізащо в світі! – гордо повторив Гаврило.
– А я, Гавриле... я завжди знімаю капелюха перед йолопами і навіть їм низько кланяюсь, – сказав священик, знявши капелюха і низько поклонився Киндюкові.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

ким носить нечисте...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Ганзенко Олексій, 29-10-2010

Згадалася фраза,

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Tamara Shevchenko, 27-10-2010

Віра, як рукавички?

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Зоряна Z, 27-10-2010

Тема актуальна,

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 26-10-2010

Справді...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Цибенко, 26-10-2010

Дві частини,

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка Ліщинська, 26-10-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.80556702613831 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Роман «Моя бабуся просить їй вибачити». Некваплива прогулянка майже шведським садом
Якщо якогось холодного зимового ранку вам закортить посміятися і поплакати, трохи (але не занадто) похвилюватися …
Нікола Юн «Увесь цей світ»: найбільший ризик – не ризикнути
Світ, у якому ми з вами живемо, сприймаємо як належне й буденне для героїні цієї книги — непізнане й …
Філіпп Майєр «Cин». Кривава історія Техасу
Філіпп Майєр з другої спроби написав роман, який потрапив до списку фіналістів Пулітцерівської премії …
Керолін Вебб «Живи на всі сто»: як завжди бути щасливим та продуктивним?
Ідеї саморозвитку і самомотивації не є новими — вони давно мандрують сторінками книг та блогів. Але …