Пахло смаженою цибулею, горілим і сваркою...
Марія сильно мружила очі, кривилась і щохвилини витирала зап'ястям набігаючі сльози. Вона з якоюсь моторошною завзятістю, ніби убиваючи свого найзлішого ворога, встромляла ножа в цибулю і швидко сікла її на дрібні шматочки, різким рухом руки змітала їх на велику пательню, витирала нову порцію сліз й бралась за наступного “ворога”. Незмінний кам'яний вираз обличчя жінки і зціплені в тонку лінію губи додавали картині неприємного відтінку злоби. Злість літала у повітрі, змішуючись з гострим запахом цибулі, і я все чекав, поки вона вибухне громом.
Останнім часом вона часто зривалась в істерики. Певно то пов'язано з пізніми місяцями вагітності. Але якби там не було, до такого важко звикнути. Особливо, якщо дійсно є за що покричати. Хоча я нічого не пам'ятаю!
Безцільно перегортаючи сторінки газети, не розбираючи букв, у своєму паперовому бункері формату А3 я почувався поки що в безпеці. Ілюзорне відчуття. Немов захист від ядерного вибуху, рятує від перших альфа-променів, але потім ти ризикуєш бути заживо засмаженим наступним ешелоном брикаючих атомів.
Газета закінчується, перегорнув останню сторінку, рука відізвалась гострим болем у м'язах. Не пам'ятаю, де пошкодив руку минулої ночі. Дзвонив Петру, він каже мовляв запрошував мене до бару, але я відмовився. З ким же тоді так нализався, що ні чорта згадати не можу.
Поглядом пробігаю по останніх шпальтах реклами, але ритмічний стукіт ножа припинився, тому вже знаю чого чекати, коли підніму очі.
- Сволота, - голос дружини тремтить від концентрації у ньому отрути, - Сучий син, жеребець довбаний! Тебе каструвати мало! Я виношую йому дитя, а він інших запліднює! Презерватив хоч не забув взяти, покидьку?!
Хочеться закрити очі, затулити вуха, випорхнути з тіла і пересилитись на іншу планету в наступні десять хвилин.
- Де ти був вночі?! - вона хрипить, повільно наближається і я з острахом міряю відстань від неї до залишено ножа. Аби лишень її не попутав нечистий.
Що відповісти. Не знаю, дорогенька, і здається голова не болить, тіло не ломить, рука лишень поболює. Сам дивуюсь чого так можна напитись, щоб без похмілля, а нічого не пам'ятати. Якби знав — то неодмінно ще кілька пляшок прикупив би.
- Мовчиш, наволоч! Тоді як це поясниш?! - вона різким рухом витягає з кишені носовичок і тикає ним в обличчя. - Чим пахне? Не знаєш?! Я тобі скажу — якоюсь лярвою пахне, малолітньою хвойдою, облитою дешевою підробкою “Шанель”.
Її рука виписує дугу в повітрі і лунко ляскає по моїй щоці. Шкіру немов облили окропом. Марія підносить руку для ще одного удару, але цього разу ухиляюсь, забігши їй за спину. Вона змітає все зі столу, підлогою котяться тарілки, чашка, недоїджене тістечко. Моя газета плавно планує у повітрі і опускається мені до ніг.
Дружина щось кричить.., тепер лише кричить.., просто стоїть і кричить. Ну й грець з нею. Я майже не чую її голосу, цілковито зосереджений на моторошному фото розділу “кримінальна хроніка: лічильник жертв росте”. Понівечене обличчя дівчини дивиться на мене переляканими очима з газети і щось в середині мене прокидається, настільки знайоме, настільки моторошне.. і приємне? Нахиляюсь, піднімаю газету і провожу пальцями по фото. Ніби відчуваю нерівності її черепа, запах передсмертного страху, кров.
Швидкими кроками вихожу з кухні повз Марію. Вона перестає кричати, розгублено проводжаючи мене поглядом.
Захожу в кімнату, відкриваю шухляду, висипаючи її вміст на підлогу і нахожу темно-каштановий жмут волосся. Звідки він тут.
Голова наповнюється неясними картинами, звуками, запахами, відчуттями, - спогадами. Через них дзвенить у вухах і здається ось-ось знудить. Все переплітається в хаос, нагромаджується, літає навколо якоїсь головної ідеї, закриваючи своє тінню обличчя істини. За цим галасом не можу почути голос розуму. Зараз втрачу свідомість. Ні, не хочу більше згадувати. Інколи краще не згадувати... Викидаю жмут волосся через вікно, на поталу осінньому вітру і йду заспокоювати дружину. Ну пахне мій носовичок чужими жіночими парфюмами, хіба ж це трагедія. Є десять тисяч причин для пояснення. Тим більше, пригадується, на ньому крапельки крові. Допомогти зупинити носову кровотечу — відколи це злочин.
Чорт забирай, так нализався вночі, що ні біса не пам'ятаю...
