сьогодні йшла додому під дощем. куртка впитувала кожну слізку жовтневого неба. банально так. у волоссі заплутався аромат осіннього листя та бензинового повітря.вітер, люди, краплини, стукіт підборів та тупі розмови по мобільному. якісь молодики по-вовчому скалять зуби й окидають оком дівчат. дівиці ж надувають губи, підіймають підборіддя,та перечіпаються через бордюр. йду далі, а дощ біжить за мною. кажуть, я швидко ходжу. правда. жую цукерки і думаю. думаю, що забагато думаю. і що треба колись зупинитися так багато думати. хоч зараз. подумала, що іноді не треба думати. йду далі і не думаю. жую. закінчилися цукерки. що робити? знову почала думати...
