Уривок розділу «Контакти з інопланетними цивілізаціями» зі шкільного анальфабетійського підручника: «…саме тоді і відбувся перший офіційно занотований контакт анальфабетійців та жителів планети Земля.
Загальновідомо, що зустріч представників двох цивілізацій стала причиною величезного поштовху у культурному та інтелектуальному розвитку мислителів Греції (прим. – державна одиниця планети Земля, приблизні роки існування 2200-2800 анальф. р.), заклала підвалини для розвитку усієї грецької філософії, була відображена у наукових працях грека Аристотеля (див. розділ «Мислителі Греції»).
Бронзова копія величезного артефакту, привезеного анальфабетійцями із Землі, досі прикрашає Площу Троянського коня. Примітка: Троянський кінь: зооморфне божество землян, що вважалося покровителем миру і злагоди, втіленням гостинності (докладно див. розділ «Релігія землян».
Двоє чоловіків у сріблястих костюмах крокували по сухому кам’янистому ґрунті. Слідом, тримаючись, проте, на віддалі, бігла зграйка місцевих дітлахів, збуджено гомонячи і розмахуючи руками. З боку дітей час від часу чулися вигуки: «Дивись, дивись, отой високий - це Зевс!» - «Ні, це Гермес! Глянь на його взуття!» - «Та ні, це Зевс-Громовержець!» - «А той, інший, хто тоді?» Діти голосно сперечалися, хвилюючись, уважно слідкуючи за кожним рухом «бога» і його супутника, готові у будь-яку мить дременути звідсіля щодуху.
Один із чоловіків тяг на плечах грубо збиту деревину, що обрисами нагадувала якусь тварину. «Фу-х!» - голосно видихнув він, лівою рукою витер піт з чола і зупинився.
- Давай трохи перепочинемо, - запропонував мандрівник, і, поставивши свою ношу на землю, всівся на спину коня, ніби на стільчик.
- Навіщо ти тягнеш цю деревину? Викинь, - буркнув його товариш, якого хлопці прозвали «Зевсом», без ентузіазму оглядаючи краєвид.
- Ти що! Той грек запевняв, що це якийсь їхній верховний бог в образі коня. Мені й так довелося зменшити коня до таких розмірів, щоб його можна було транспортувати! Я уже подав заявку на реєстрацію коня у Базі Міжгалактичного митного контролю, щоб нам дали дозвіл його звідси вивезти.
- Халепа з твоїм конем. – прокоментував Зевс. - Куди не полетимо, збираєш мотлох.
- Ти, - перебив його новоспечений власник Троянського коня. – Ти краще скажи, що ти там нашкрябав на стіні храму?! Дикун!
На якийсь час запала мовчанка. Обоє були занадто втомлені, щоб сперечатися далі. Їм у цю мить уже хотілося лише одного – полетіти додому, і якнайшвидше.
Перепочивши, чоловік, що сидів на спині коня, підвівся, підняв свою громіздку ношу і потупав далі. Анальфабетійці поспішали до космольоту.
Проте так просто відлетіти їм не вдалося.
- Як це?.. Ми - що? Забрали артефакт місцевої планети і?.. – бубонів розгублений голос у передавач усередині анальфабетійського космольоту.
- Так викинь ти цей «артефакт», - зашипів сердито «Зевс». – Витягни з корабля і лиши там! Теж мені скарб!
- Не можна, - розгублено повернувся до нього товариш. - Інопланетні предмети, що зазнали зменшення, поверненню не підлягають. Лише обмін. Треба залишити щось, що матиме цінність для жителів планети…
- Обмін? – побуряковів Громовержець. – І на що ти його обміняєш? На своє крісло пілота?
- У мене є краща ідея, - підморгнув йому супутник і зліз зі сидіння пілота, - Зачекай… - і він зник у надрах космольоту.
За кілька хвилин задоволений анальфабетієць повернувся, тримаючи у руці склянку з прозорого пластику, і затуляючи отвір у склянці іншою, вільною рукою. Було видно, що усередині склянки, на денці, сидить муха. Звичайна медоносна муха з вісьмома лапками.
- Ти хочеш лишити їм муху? – розгубився астронавт. – Навіщо?
- По-перше, це самка, готова до розмноження. Якщо вона вдало акліматизується тут, на цій планеті, то за кілька років популяція анальфабетійських мух винищить місцевих, які не приносять населенню жодної користі, а є рознощиками мікробів. А по-друге, - він зупинився, і заговорив іншим, урочистим тоном, - це ж яка буде пам’ятка про нас! Мухи назавжди стануть живим свідченням наших відвідин планети, спогадом про анальфабетійців! Нам і нашій мусі, - першій восьминогій мусі, - ще споруджуватимуть пам’ятники!
І він поспішив до вихідного люку.
Аристотель, учений муж, чутки про незвичайний розум якого давно поширилися Грецією, повагом, не кваплячись, прогулювався уздовж перипатосу, - критої галереї, що оточувала двір, - і розмірковував над чимось, злегка насупивши брови. Його супутник, засмаглий, міцно збудований хлопець, - одразу помітно було, що це юнак з благородної родини, - ішов за ним, не порушуючи мовчанку, щоб не перебивати думки наставника. Горда постава та пильний погляд юнака вказували на натуру рішучу і впевнену у собі.
Раптом учитель зупинився, вдивляючись кудись у простір, і обізвався:
- Емпіричний досвід: ось що найважливіше для нас, Олександре! Ми пізнаємо світ за допомогою органів чуттів, найважливішим з яких є зір! От наприклад, чи відомо тобі, скільки ніг має муха?
- Шість, - не задумуючись, відповів хлопець. – Це ж усі знають!
- Зараз перевіримо, - грек підійшов упритул до білосніжної мармурової колони, на якій чорною плямою виднілася муха. – Порахуємо самі…Один, два… шість… гм, сім… Вісім! От бачиш, вісім! Чого я тебе учив: набуте знання потрібно перевіряти за допомогою відчуттів!
Юнак з досадою закусив губу. Він дуже не любив помилятися, а ще більше не любив, коли хтось, хай навіть наставник, вказував на його помилки. І варто було мудрецеві поволі закрокувати далі, забувши про муху, як хлопець спритно, ніби ягуар, підскочив до колони і щосили ляснув долонею по мармуру.
Уривок до нового, виправленого і доповненого, видання шкільного підручника анальфабетійців:«На жаль, залишений на планеті земля артефакт (муху звичайну, медоносну) не вдалося акліматизувати. Очевидно, екземпляр був дефектним, нездатним до розмноження. Тому перший культурний обмін між землянами і анальфабетійцями (див. розділ «Троянський кінь») за міжгалактичними законами вважався одностороннім і, як наслідок, недійсним. Це дало змогу Міжгалактичній комісії з контролю за поведінкою на віддалених планетах порушити судовий позов, звинувачуючи анальфабетійців у безперешкодному розкраданні культурних цінностей віддалених планет. Прикрий інцидент призвів до втрати контролю над планетою Земля на довгі роки».
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design