Уривок розділу «Контакти з інопланетними цивілізаціями» зі шкільного анальфабетійського підручника: «…саме тоді і відбувся перший офіційно занотований контакт анальфабетійців та жителів планети Земля.
Загальновідомо, що зустріч представників двох цивілізацій стала причиною величезного поштовху у культурному та інтелектуальному розвитку мислителів Греції (прим. – державна одиниця планети Земля, приблизні роки існування 2200-2800 анальф. р.), заклала підвалини для розвитку усієї грецької філософії, була відображена у наукових працях грека Аристотеля (див. розділ «Мислителі Греції»).
Бронзова копія величезного артефакту, привезеного анальфабетійцями із Землі, досі прикрашає Площу Троянського коня. Примітка: Троянський кінь: зооморфне божество землян, що вважалося покровителем миру і злагоди, втіленням гостинності (докладно див. розділ «Релігія землян».
Двоє чоловіків у сріблястих костюмах крокували по сухому кам’янистому ґрунті. Слідом, тримаючись, проте, на віддалі, бігла зграйка місцевих дітлахів, збуджено гомонячи і розмахуючи руками. З боку дітей час від часу чулися вигуки: «Дивись, дивись, отой високий - це Зевс!» - «Ні, це Гермес! Глянь на його взуття!» - «Та ні, це Зевс-Громовержець!» - «А той, інший, хто тоді?» Діти голосно сперечалися, хвилюючись, уважно слідкуючи за кожним рухом «бога» і його супутника, готові у будь-яку мить дременути звідсіля щодуху.
Один із чоловіків тяг на плечах грубо збиту деревину, що обрисами нагадувала якусь тварину. «Фу-х!» - голосно видихнув він, лівою рукою витер піт з чола і зупинився.
- Давай трохи перепочинемо, - запропонував мандрівник, і, поставивши свою ношу на землю, всівся на спину коня, ніби на стільчик.
- Навіщо ти тягнеш цю деревину? Викинь, - буркнув його товариш, якого хлопці прозвали «Зевсом», без ентузіазму оглядаючи краєвид.
- Ти що! Той грек запевняв, що це якийсь їхній верховний бог в образі коня. Мені й так довелося зменшити коня до таких розмірів, щоб його можна було транспортувати! Я уже подав заявку на реєстрацію коня у Базі Міжгалактичного митного контролю, щоб нам дали дозвіл його звідси вивезти.
- Халепа з твоїм конем. – прокоментував Зевс. - Куди не полетимо, збираєш мотлох.
- Ти, - перебив його новоспечений власник Троянського коня. – Ти краще скажи, що ти там нашкрябав на стіні храму?! Дикун!
На якийсь час запала мовчанка. Обоє були занадто втомлені, щоб сперечатися далі. Їм у цю мить уже хотілося лише одного – полетіти додому, і якнайшвидше.
Перепочивши, чоловік, що сидів на спині коня, підвівся, підняв свою громіздку ношу і потупав далі. Анальфабетійці поспішали до космольоту.
Проте так просто відлетіти їм не вдалося.
- Як це?.. Ми - що? Забрали артефакт місцевої планети і?.. – бубонів розгублений голос у передавач усередині анальфабетійського космольоту.
- Так викинь ти цей «артефакт», - зашипів сердито «Зевс». – Витягни з корабля і лиши там! Теж мені скарб!
- Не можна, - розгублено повернувся до нього товариш. - Інопланетні предмети, що зазнали зменшення, поверненню не підлягають. Лише обмін. Треба залишити щось, що матиме цінність для жителів планети…
- Обмін? – побуряковів Громовержець. – І на що ти його обміняєш? На своє крісло пілота?
- У мене є краща ідея, - підморгнув йому супутник і зліз зі сидіння пілота, - Зачекай… - і він зник у надрах космольоту.
За кілька хвилин задоволений анальфабетієць повернувся, тримаючи у руці склянку з прозорого пластику, і затуляючи отвір у склянці іншою, вільною рукою. Було видно, що усередині склянки, на денці, сидить муха. Звичайна медоносна муха з вісьмома лапками.
- Ти хочеш лишити їм муху? – розгубився астронавт. – Навіщо?
- По-перше, це самка, готова до розмноження. Якщо вона вдало акліматизується тут, на цій планеті, то за кілька років популяція анальфабетійських мух винищить місцевих, які не приносять населенню жодної користі, а є рознощиками мікробів. А по-друге, - він зупинився, і заговорив іншим, урочистим тоном, - це ж яка буде пам’ятка про нас! Мухи назавжди стануть живим свідченням наших відвідин планети, спогадом про анальфабетійців! Нам і нашій мусі, - першій восьминогій мусі, - ще споруджуватимуть пам’ятники!
І він поспішив до вихідного люку.
Аристотель, учений муж, чутки про незвичайний розум якого давно поширилися Грецією, повагом, не кваплячись, прогулювався уздовж перипатосу, - критої галереї, що оточувала двір, - і розмірковував над чимось, злегка насупивши брови. Його супутник, засмаглий, міцно збудований хлопець, - одразу помітно було, що це юнак з благородної родини, - ішов за ним, не порушуючи мовчанку, щоб не перебивати думки наставника. Горда постава та пильний погляд юнака вказували на натуру рішучу і впевнену у собі.
Раптом учитель зупинився, вдивляючись кудись у простір, і обізвався:
- Емпіричний досвід: ось що найважливіше для нас, Олександре! Ми пізнаємо світ за допомогою органів чуттів, найважливішим з яких є зір! От наприклад, чи відомо тобі, скільки ніг має муха?
- Шість, - не задумуючись, відповів хлопець. – Це ж усі знають!
- Зараз перевіримо, - грек підійшов упритул до білосніжної мармурової колони, на якій чорною плямою виднілася муха. – Порахуємо самі…Один, два… шість… гм, сім… Вісім! От бачиш, вісім! Чого я тебе учив: набуте знання потрібно перевіряти за допомогою відчуттів!
Юнак з досадою закусив губу. Він дуже не любив помилятися, а ще більше не любив, коли хтось, хай навіть наставник, вказував на його помилки. І варто було мудрецеві поволі закрокувати далі, забувши про муху, як хлопець спритно, ніби ягуар, підскочив до колони і щосили ляснув долонею по мармуру.
Уривок до нового, виправленого і доповненого, видання шкільного підручника анальфабетійців:«На жаль, залишений на планеті земля артефакт (муху звичайну, медоносну) не вдалося акліматизувати. Очевидно, екземпляр був дефектним, нездатним до розмноження. Тому перший культурний обмін між землянами і анальфабетійцями (див. розділ «Троянський кінь») за міжгалактичними законами вважався одностороннім і, як наслідок, недійсним. Це дало змогу Міжгалактичній комісії з контролю за поведінкою на віддалених планетах порушити судовий позов, звинувачуючи анальфабетійців у безперешкодному розкраданні культурних цінностей віддалених планет. Прикрий інцидент призвів до втрати контролю над планетою Земля на довгі роки».
