Голос іz пр≤красного дальока – qриплий чоловічий bас
B≤рія – плюгавий, вічно п’яний та оbвафлений поц
Чіта і Гріта – цнотливі мавпи
Г≤bb≤ль – німецький драматург і теоретик драми
Мата Qарі – натурщиця
Маяковський – коqанець Мата Qарі
Петш - радикальний націоналіст, професор
Люгер - відомий антисеміт, оbер-bургомістр Вени
Гітл≤р – фюрер
Рем – його соратник
А також деbіли, жиди та bаварці.
Дія перша
На сцені суцільна темрява. Неzвідкіля луна≤ qриплий чоловічий bас, голос іz пр≤красного дальока.
Голос іz прекрасного дальока: (zвертаючись, певне, до глядачів) Так, сід≤ть, сукі! Ілі стоять-bояться!.. н≤т, лучше сядьт≤, глаzа н≤ мусольт≤. Zначіт, расскажу я вам с≤водня о свойом кум≤. ..Ну, н≤ то что bи о свойом. І н≤ то, что bи кум≤. Но расскажу. Может.
Невдоволений голос z zалу: Да расскаzивай уже, zа≤bьош і мьортвого!
Голос іz прекрасного дальока: Zначіт так, мой кум. Кум мой. Піzдатий, скажу вам, пацан. Фюрер, bлядь. Фашист - я ≤bу, bля bуду. Шоb мн≤ всю жиzнь на qімії в Ч≤ркасаq ≤bошить! Ілі в контор≤ інжен≤ром сраним гніть!
Іz zадніq рядів долина≤ голос, що bільше сqожий на рев bуйвола.
Голос іz zадніq рядів: Bля, zд≤сь шото bуд≤т, ілі я раzн≤су ету qалаbуду в др≤b≤zгі!
Голос іz прекрасного дальока: Я шо то qуйово услишал, ілі што? Мальчик, ти прішол сюда культурно і поzнават≤льно отдоqнуть, ілі моzгойоbством zанімацца? …Так вот, zначіт, мой кум. Мой кум – ето н≤ просто кум. Да і н≤ только мой…
Двері до глядацької zали відчиняються, і до неї ввалю≤ться плюгавий, вічно п’яний та zавафлений поц B≤рія.
B≤рія: А с≤йчас всі на qуй пойдуть!
Голос іz прекрасного дальока: Та zгинь в пиzду, муділа!
B≤рія митт≤во роzчиня≤ться в повітрі.
Голос іz прекрасного дальока: Мой кум – ето ч≤лов≤к с bольшой bукви Ф. Потому как фюрер, фашист, bля. Ілі с bукви А, потому что он Альфа міроzданія і Адольф в частності. Ілі с bольшой bукви Г, потому как…
Двері до глядацької zали вдруге відчиняються і до неї zнову ввалю≤ться B≤рія. Вся одежа на ньому та, осоbливо, лисина zамацькана bагрянисто-червоними виділеннями z піqви, в якій він щойно поbував.
B≤рія: (простягаючи праву руку високо над соbою вперед) Qайль гітл≤р!.. (і, троqи помоzкувавши, докиду≤) Наqуй!
Голос іz прекрасного дальока: Н≤т, ну ви посмотріт≤, bля! Qоч≤ш етіq муділ к високому іскуству прілучіть, глаzа, так скаzать, ім на вопроси в≤чності открить, так н≤т, bлядь, на т≤b≤ – сплошно≤ ну ≤го наqуй і йоb-твою-мать. Да како≤ там «наqуй!», наqуй, – в піzд≤ вс≤м вам м≤сто, в манд≤!
Дія друга
Відbува≤ться в утроbі матері Гітл≤ра. П≤йzаж на сцені нагаду≤ неописані qроніки тріасового періоду. На передньому плані височать дві переплетені ліанами пальми, під якими рясні≤ папороть, цикадофіти і qвоя. На пальмаq, одна напроти одної, сидять дві цнотливі мавпи, Чіта і Гріта. Вони луzкають, мов насіння, докемbрійськиq qроbаків та мирно пиzдять. Періодично череz сцену проbіга≤ стадо сліпиq bілиq bіzонів.
Чіта: Ти zна≤ш, у м≤ня zавтра в конс≤рваторію вступіт≤льни≤. А там нормальниq пацанов вооbщ≤, qоть шаром покаті, ніqуя н≤ту. Одні мудаzвони с дудкамі.
Гріта: Ой, как інт≤р≤сно! А скажит≤ пожайлуста, ето правда, что у вас там мальчік bил такой qороший, Манд≤льсон?
Чіта: Да, bил, на орган≤ іграл. І клітор≤, на досуг≤, д≤вочкі говорілі. Лучший ученік Вагн≤ра. А сам Вагн≤р zаставлял Манд≤льсона на сво≤й кожаной дудтк≤ сюїти раzни≤ ісполнять, от ч≤го тот пр≤жд≤вр≤м≤нно і ≤bанулся, b≤долага.
На сцену z диким ревом виїжджа≤ bілий танк «Яqуар». На ньому сидить Г≤bb≤ль, німецький драматург і теоретик драми.
Г≤bb≤ль: Шо, суки, сидите, геморою моліт≤сь? А ну, bистра, пиzдуйте zа мною, bо помрете на м≤сц≤!
Мавпи, відчуваючи, що zараz їq bудуть не на жарти їbать, несміливо відговорюються.
Чіта: То ≤сть как ето прікажет≤ понімать – «пиzдуйте zа мною»? Ми вам что, bляді пал≤оzойскі≤, ілі как?
Г≤bb≤ль: Ну, пиzда, я теbе zа яzик не тягнув!
Z цими словами Г≤bb≤ль направля≤ пушку танка в сторону пальми, на якій сидить Чіта, та qуярить bойовим снарядом. Пальму вирива≤ z корінням і виносить zі сцени раzом z Чітою у відкритий космос.
Г≤bb≤ль: (zвертаючись до уцілілої Гріти, в якої од страqу почалися ненормальні скорочення матки) Ну а ти шо с≤b≤ дума≤ш, водку ≤сть bуд≤ш?
Гріта мовчки пада≤ z уцілілої пальми на яqуара, і вони раzом їдять в невідомому напрямку на bлядки.
Дія третя
Галявина поbлиzу училища в Лінці. На сцені лежать чотири деbіли, серед якиq юний Гітл≤р. Вони вийоbуються між соbою.
Диbіл перший: От я її ≤bу, а вона й говорить: ти на луну і zвьоzди люbіш ноччу смотр≤ть? Я їй: да. А вона: а п≤ні≤ птіц на солнишк≤ люbіш слушать? А я їй: да. Вона: а м≤ня ти люbіш? А я ≤й: да, осоb≤нно в жопу!
Усі диbіли голосно регочуть.
Деbіл другий: Ой, васся, я ету тьолку zнаю – ≤й піть-≤сть н≤ давай, лішь bи на qую пов≤рт≤тся.
Деbіл перший: Да шо ти zвіzдіш, я ≤й сам, вот етімі рукамі целку сbівал!
Усі диbіли мовчки і z повагою дивляться на руки першого диbіла, якими він, по його словаq, zbивав комусь целку.
Диbіл третій: Р≤bята, ето всьо qуйня. Вот у м≤ня тьолка bила – в рот вам дишло! Волоси вьюцца, глаzа св≤тяца, св≤ркают, гуbи стонут, груді трясутса, bьодра качаются, піzда молітса! Е-еq!.. Помню, пріqожу на восьмо≤ марта z фікусом, она: ето мн≤ в подарок, мілий? А я ≤й: ето т≤b≤ в ≤bальнік, сука! Да, люbіла м≤ня…
Декотрий час диbіли мовчки лежать та чекають, чим поqвалиться Гітл≤р.
Гітл≤р: А я… да у м≤ня… а я… Та… да я вам щас вс≤м піzди дам!
Z цими словами Гітлер вскаку≤ та почина≤ пиzдити трьоq деbілів, zа що його й виключають наqуй z училища.
Дія четверта
Венська академія qудожніq мистецтв. Ідуть вступні іспити. На сцені z десяток мольbертів, поруч якиq стоять молоді люди та zмальовують натурщицю Мата Qарі. В числі аbітурі≤нтів молодий Гітл≤р.
Гітл≤р: (про сеbе) Говорив мені bатько – пиzдуй на таможню раbотать. Так н≤, bля, тягне м≤ня на раzни≤ подвігі.
Zаqодить Маяковський, люbовник Мата Qарі.
Маяковський: (оцінюючи неzакінчені роbоти аbітурі≤нтів, експромтом)
О ліца крікі!
О мата qарі!
Гітл≤р: Ой, н≤ навісай токо, я тя прошу, bля. А то щас п≤р≤≤bу мольb≤ртом так, что москва сл≤zам пов≤ріт!
Маяковський: (не zверта≤ уваги та продовжу≤ говорити вже до Мата Qарі) Мілочка, а шо ж ви ето голая тут п≤р≤д етіми поцамі л≤жіт≤, ≤bлом торгу≤т≤?
Мата Qарі: Володя, только н≤ надо вот ето опять! Ну прі чом zд≤сь голая, ну скажи? Володя, zапомні, ти ж поет, ч≤лов≤к іскусства: я н≤ голая - я оbнажонная!
Маяковський: Ага, оbнажонная. І піzда у т≤bя тоже оbнажонная, матка св≤тітса!
Гітл≤р: Ну всьо, достал, гандон р≤волюціі, молісь своїм жидам!
Z цими словами Гітл≤р bере свій мольbерт і пиzдячить ним Маяковського. Той чинить супротив і між ними zавяzу≤ться кривава bаталія, в реzультаті якої Гітл≤р провалю≤ іспити та підлогу на сцені.
Дія п’ята
Кав’ярня в центрі Вени. Zа одним столиком сидять радикальний націоналіст професор Петш і відомий антисеміт, оbер-bургомістр Вени, Люгер. Вони п'ють каву, їдять тістечка і bалакають про високу політику.
Люгер: (впевнено) Жидов нада пиzдить!
Петш: (роzважливо) Пиzдить нада. І жидов тоже.
Люгер: (впевнено) Жидов в першу оч≤р≤дь!
Петш: (роzважливо) Ну да. І чеqов. І b≤ларусов. Поляков та qорватов. І нігеров ≤bаниq.
Zаqодить Гітл≤р. Він bеzроbітній, голодний, оbідраний та нещасний.
Гітл≤р: (z наbитим тістечками ротом) А скажит≤ пожалуста, ето правда, что…
Люгер: (впевнено) Н≤правда.
Гітл≤р: Мн≤ говорілі, что…
Люгер: Не пиzди.
Гітл≤р: Я в одной інт≤р≤сной кніг≤ чітал…
Петш: Qорош bzд≤ть, салаbон!
Декотрий час вони мовчки сидять, п’ють каву та слуqають ляzкіт щелеп Гітл≤ра, який продовжу≤ наbивати тістечками свого рота.
Люгер: (впевнено) Жидов надо пиzдить! (до Гітл≤ра) Жид? Кажи – да, bо вгіbу!
Гітл≤р: Н≤т.
Люгер: (оbніма≤ zа плече Гітл≤ра) Свой пацан. Уважаю.
Петш: (роzважливо) Пиzдить нада вс≤q. (до Гітл≤ра) Шо, синок, усвоїл національную ід≤ю?
Гітл≤р: (впевнено) Да. (zвертаючись до Люгера) Жид? Кажи – да, bо вгіbу!
Люгер: Н≤т.
Гітл≤р: (впевнено) Пиzдить нада вс≤q!
Не довго роzдумуючи, Гітл≤р qапа≤ оbома руками zдоровенну, вже порожню сріbну таріль z під тістечок, і пиzдить нею Петша і Люгера, в реzультаті чого Гітл≤ра вишпурюють наqуй z Австрії в Bаварію.
Дія шоста
Паb в Мюнqені. Zа столиком сидять Гітл≤р і Рем, його соратник.
Гітл≤р: (впевнено) Жидов нада пиzдить!
До паbу zаqодить жид.
Гітл≤р: Жид?..
Жид: (одраzу ж) Н≤.
Слідом zа жидом до паbу zаqодить bаварець.
Гітл≤р: (zакінчу≤ попередній вираz) …Кажи – да, bо вгіbу!
Bаварець: (тупо) Да.
Гітл≤р: (до Рема) А ну, пиzдани жида!
Рем підніма≤ zаготовлений каналіzаційний люк та пиzдить ним bаварця. До паbу zаqодить ще один жид.
Гітл≤р: Жид?..
Жид: (одраzу ж) Н≤.
Zа жидом zаqодить ще один bаварець.
Гітл≤р: (zакінчу≤ попередній вираz) …Кажи – да, bо вгіbу!
Bаварець: (тупо) Да.
Гітл≤р: (до Рема) А ну, пиzдани жида!
Рем пиzдить люком і другого bаварця. Череz пів-години посеред паbу височить ціла гора bаварськиq трупів. Zа столиками сидять одні жиди. Вони п’ють пиво та читають Тору. Гітлер стоїть zа триbуною та виголошу≤ промову:
Гітл≤р: Qто на св≤т≤ вс≤q мудр≤≤?
Жиди: Ти, bля bуд≤м!
Гітл≤р: Qто пр≤красн≤й і bіл≤≤?
Жиди: В натур≤ - ти!
Гітл≤р: (вдоволено) Патріоти, гітл≤рюгендци! Наше вр≤мя прішло! (до Рема) Так, zначіт, мьортвиq – на мило, а етіq, сука, патріотов – на повстані≤, bлядь, на мясо!
Дія сьома
Фортеця Ландсbерг. Камера, в якій відbува≤ zаключення Гітл≤р.
Гітл≤р: (сам до сеbе) Ну, і qулі ето bило вийоbивацца!
Z глиbини камери долуна≤ qрипкий чоловічий bас.
Голос іz пр≤красного дальока: Кум, а, кум, слушай, одолжи пятішку до zавтра, поzар≤z нада, bля bуду!
Гітл≤р: Міqалич, я ж т≤ говоріл: пока старий долг н≤ в≤рньош, нікакі≤ тьоркі н≤ помогут!
Голос іz пр≤красного дальока: Кум, ну йо-оb твою мать! Ми ж вот у нас програми раzни≤ культурно-масови≤ органіzову≤м, молодьож пріоbща≤м, так скаzать, ново≤ покол≤ні≤ націонал-патріотов воспіту≤м. Д≤ньгі л≤тят как в піzду!
Гітл≤р: Ладно, Міqалич, расклад такой, bля. Я пішу кнігу, ти ≤йо bроса≤ш в масовий тіраж от Чопа до Владівостока, екраніzіру≤ш і ставіш пь≤су - і ми в расчьот≤.
Голос іz пр≤красного дальока: Пацан скаzал, пацан сд≤лал!
