Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2584
Творів: 46994
Рецензій: 91406

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза частина перша

Фізаліс (оповідання)

© Наталка Тактреба, 17-10-2010
   Якщо теорію відносності перенести на життя, то моя героїня була б близькою до реальності десь так само сильно, як я до Сатурну. Біс його знає, з чого все почалося. Жила собі мала, бавилася китайськими ляльками, скакали з усіма нами в класики, розбивала коліна на ризинці, дерлась на соковиту чорну, хоч і гірку вишню...  і тут на тобі маєш неприємність.
      Віка її назвали батьки, але позаяк прізвище було Норманова, то стала Нормою.
А почалось все ось з чого. Ми повертались пізно, як на дитячий час, з місцевого кінозалу, що утворився якраз у залі квартири номер 32 нашої відлигівської багатоповерхівки. В той час тільки у Ольки батьки й залишились адекватними, мої перемикали канали чорнобілого телевізора під трешовою назвою "Весна"( красна, бяха-муха) за допомогою пасатіжів, чи плоскогубців, чи як там кажуть техніки. Ну просто чорно-сірий рубильник розкришився на ніц, розриваючись між "Першим національним" та ОРТ. Татко відстоював своє моральне право і фізіологічну потребу хоч дивитися на футбол, якщо вже грати в нього стало ніззя, а мама з сусідкою в терцію стогнали, що "розастокато", то є круто і тре то пильнувати. І так у багатьох сім'ях було, тому я особливо не парилась їхньою дисконсолідацією на рахунок телекомунікацій і звалювала до вищезгаданої Ольки. У неї телевізор був окремий від родичів, та ще й в окремій кімнаті стояв. Ми мастили собі на хліб масло(слід читати маргарин) під назвою "Рама", запивали то зверху чаєм з лимоном і тішилися, як дурний цвєчком, що Лору Палмер вбили, але ще не найшли маніяка. Ревіли у кожнім кіні то від щастя, то від жалю, а то і від страху. Я дотепер  дивуюся, чого нам так моторошно було вертатися додому після того кіносеансу.
отож в один з таких вечоріві почались дивацтва Нормочки. Рахували сходинки до дев'ятьі мацали ногою підлогу, бо у під'їздах щойноспеченою України не було лямпочок, а у новоспечених українців бракло грошей на ліхтарики.  залишалась остання група сходинок. не забуду ніколи і на за що - їх у нас чомусь було лише шість і то невисоких. і тут мала видала:
- Я ненавиджу цей будинок, цю країну, макасини в горошок, светри "Бойс" і себе, за те, шо ненавиджу це все і живу дальше...
На цім місці я якраз збилася з рахунку і втратила своїх перших два немолочних зуба.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

аля карпа

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Роман, 20-10-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Victor Artxauz, 19-10-2010

до і після паті...

На цю рецензію користувачі залишили 6 відгуків
© Ганзенко Олексій, 17-10-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 14.703341007233 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …
Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …