Спочатку ти був червоний, весь мокрий від сліз ображених дітей, від слів невдоволених бабусь. Писав щось у своєму щоденнику вказівним пальцем, намагався стати оранжевим ,як хімічний коктель водню і гелію, який безперервно горить, пече, палить невдоволених бабусь їхні слова і сльози ображених дітей і соняхи і старі речі в яких вийшов термін придатності. У твого оранжевого вийшов термін придатності. Піднімаєшся на сходинку вище – геніальний зелений. Такий приємний до тіла . Одягаєш кленове листя, годуєш мене росою. Скоро я виросту. Можеш залишити мене на балконі, на совдепівському таборику. Я буду гойдатись, рости… Ти такий крутий, у тебе стільки кнопок, всі такі різні, кожна виконує невід’ємну функцію, творить дива. Є входи, немає виходів- їх непотрібно. Все, що входить – стає довершеним. 23 входи геніальності.
