Того дня він вперше спробував абсент. Зелений, терпкий напій, який ще кілька хвилин намагався вийти з тіла Олега природнім шляхом - через рот.
- Якась фігня, - сказав Олег, дістаючи цигарку.
Його товариш, що мляво крутив в руках запальничку, стенув плечима.
В барі було близько десятка людей і більшість з них грала в покер за кілька столів від Олега з товаришем. Звідти час-від-часу лунали радісні та розпачливі вигуки.
- Скільки можна кричати? – врешті мовив Андрій – а саме так звали товариша Олега, кидаючи погляд на покеристів, - ей, ви там! Ану тихше!
Двоє бородатих чоловіків повернулись на вигук. Один з них, що був по вище, вигукнув.
- Заткни своє їбало, чорт!
Андрій похитав головою та, тримаючи рівновагу, поволі почав виходити з-за барної стійки. В руці в нього була пляшка пива, непочата.
Бородані переглянулись. Олег смачно затягнувся димом.
Андрій підійшов впритул до чолов’яг та сказав:
- Ви зараз разом сідаєте за стіл та кажете своїм дибілам товаришам, що кричати тут не можна. Принаймні доки тут я та мій товариш, - Андрій кивнув головою через плече на Олега, - все зрозуміло?
Чоловіки засміялися. Той, що нижче вихопив різким рухом у Андрія пляшку пива та розбив її об стіну. Вмить все затихло та п’яні покеристи нарешті відкинули карти.
Навіть музика перестала грати. Мабуть, від несправності, що тут частенько буває.
- А тепер слухай мене ти, чмо, - сказав той, що нижче, - я та моя компанія зараз продовжуємо грати тут в покер, а ти забираєш свого тупого товариша та провалюєш звідси нахуй…
Він замовк, бо раптом біля нього пролетіла пуля. Він жадібно почав хапати ротом повітря від несподіванки та шоковано роззиратися навколо.
Друга пуля потрапила йому точнісінько в коліно, хоча Олег потім казав, що цілився всі два рази йому в голову. Він несамовито закричав, проклинаючи Марію та сина її Христа, стискаючи ногу міцно обома руками.
- Відвалили всі назад, - спокійно сказав Олег п’яним голосом, наставляючи на переляканих гравців свій пістолет з глушителем, що ходором ходив в його руці - нумо, назад всі, я ж не жартую.
Він відригнув. Була жахлива печія.
Андрій, що стояв поряд, дістав цигарку.
- ТИ що НАХУЙ робиш?! – загорлав той, що вище, поглядом кидаючи то на Олега то на того, що нижче, - ти БЛЯДЬ, що АХУЄЛ БЛЯДЬ?!
Хтось з його товаришів спробував забрати його назад але той виявився на сцикуном, не піддався. Його очі шалено горіли ненавистю але все ж більше там було здивування та шока. Ну ніяк він не очікував, що у двох алкашів є пістолет і що вони вміють ним користуватись.
- Слухай, ти ж бачиш, що…,- Олег кілька разів кашлянув та сплюнув, - блядь. Короче, вйобуй сказав. Вже!
Олег повільно почав піднімати пістолет та шукати на прицілі голову того, що вище. Але раптово в голові почало туманитись, а язик почав заплітатись.
- Ну йоб…тваю…йоб…
Тут Андрій налив собі ще два пива в кухлі ( бармен був не проти ) та залпом випив одне. А через кілька секунд друге.
Тим часом той, що вище сидів біля того, що нижче та чимось перев’язував йому ногу. Той, що нижче лаявся всіма відомими йому словами, а Олег ледве тримався на ногах. Його погляд зустрівся з поглядом Андрія і той все зрозумів. З усієї сили він вгатив тому, що вище по морді з ноги. Потім ще раз і ще раз.
Ніхто з його товаришів і не поворухнувся. Олег заховав пістолет, а Андрій ще двічі вдарив того, що вище по яйцях.
- Я та мій товариш йдемо, - кинув на прощання Андрій, - а ви залишайтесь тут. Ми пішли.
