Найбільше я сміялася тоді, коли у дикій тайзі провінційщини серед пустелі презирливо відкопириних губ і броньованих спин на зарослому чорним зимовим буряном подвірї у нетопленій крижаній хаті, що із запахом бичків, як консерви, так і недопалків, на гнівно-голодний погляд дванадцятилітньої дівчинки у побитій міллю шубі, засцяний, обриганий і побитий (усе без купюр), стоячи на карачках, сказав: «Ви чимось незадоволені?».
